Тітка залишила в нашому місті все! І поїхала за сотні кілометрів до сина, щоб допомогти виховувати онуків

Пам’ятаю, коли ми були ще маленькими нам жилося простіше. Наші батьки якось особливо над нами не тряслися. У них своє життя було, у нас – своє. Ми якось самі по собі росли, як гриби після дощу.

В школу молодших сестер чи братів водили старші, так само і забирали. Уроки також допомагали вчити не батьки, а старші. Щось там вдома перекусили і на вулицю гуляти. Друзів завжди було багато і у дворі, і в школі. З ними було дуже весело і цікаво. Поняття «грати з мамою або батьком» у нас взагалі не було. По-перше, це було нереально, тому що батьки завжди працювали, а по-друге, нам вистачало спілкування з нашими однолітками, тому батьків ми чіпали рідко.

Бажань як таких теж не було: що куплять батьки, то куплять. Не було необхідності мати щось краще, ніж у сусіда. Ми не плакали через айфон останньої моделі. Одним словом, жилося нам якось простіше.

Сучасні діти зовсім інші. Вони від народження перетворюються в сенс життя, точніше, батьки з них таких роблять. Вони – пуп землі і все краще до їх ніг: найкращий одяг та іграшки, елітна школа і розвиваючі гуртки і так далі. Вони ростуть і їм все мало. Вони починають вимагати все більше і більше. І в якийсь момент батьки втрачають над ними контроль і вони стають розпещеними.

Так як ми колись жили, зараз вже не живуть, хіба що малозабезпечені діти. Але чи правильно це? Чи підходять сучасні методи виховання для дітей?

Є у мене далека тітка по маминій лінії. Коли я була маленька і ми жили разом, я її дуже любила, а потім тітка вийшла заміж, народила сина і переїхала.

Вітя був єдиним сином у тітки Люсі. Над ним постійно всі тряслися. А коли він виріс і одружився, то в дружини взяв собі таку ж жінку. Звичайно, дітей вони по-іншому виховати просто не можуть.

І ось коли у Віті народився син, він почав майже щодня дзвонити тітці Люсі і просити, щоб вона приїхала до них і допомогла невістці з сином. Тітка їздила, а коли вийшла на пенсію і у Віті народилася друга дитина, він взагалі забрав маму до себе жити.

pixabay.com

Тітка залишила в нашому місті все: рідний дім, друзів, улюблене хобі та місця відпочинку і поїхала за сотні кілометрів до сина, щоб допомогти виховувати онуків. Вітя працював допізна, тому тітці Люсі доводилося цілими днями бути з невісткою на одній території. І хоча тітка моя жінка дуже гарна, чуйна і терпляча, невістка всім своїм виглядом показувала, що свекруха в цьому будинку зайва. Вона навіть почала шукати квартиру для тітки Люсі, щоб вона на ніч у них не залишалася, а ходила ночувати окремо.

І ось як в таких ситуаціях зрозуміти таких людей, як син і невістка? Чи правильно на схилі років перетворювати своїх батьків на прислугу? Чи можна так до них ставитися?

Также интересно:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Close