Свекруха заборонила нам їхати на море, бо треба консервувати огірки!

Я терпіти не можу дачу і все, що з нею пов’язано. Відпочивати люблю в горах або на морі, щоб зручності були і хороший сервіс. Слава Богу, нам з чоловіком такий відпочинок по кишені. Свекруха знала, що копати і саджати я на її дачі не збираюся.

Ще 11 років тому я заявила їй прямим текстом:
– Ольга Сергіївна, ви мене вибачте, але я не люблю дачу і всі ці городні справи. Шашлики посмажити – круто, а копатися на грядках я не буду. Я можу собі все купити, для цього і працюю.

Я своєї позиції не соромилася, тим більше, у чоловіка на шиї не сиділа. Чоловік їздив на дачу і допомагав матері, я його не зупиняла. Він любив сільське життя, а я ні. Правда, з віком він все частіше пропонував мамі засіяти все травою і не мучитися, але свекруха не хотіла. Вона вважала нас тотальними розтринькувачами.

Гроші наші – хочемо і тринькаємо. Незважаючи на моє відверте зізнання при першому знайомстві, мама чоловіка іноді намагалася мене залучити до праці. Мовляв, урожай зріє, треба збирати, ти все одно вдома сидиш (я тоді була в декреті). Але я не велася на це, адже з маленькою дитиною на руках особливо нічого на дачі не зробиш.

Реклама

Свекруха продовжувала поратись на дачі і скаржитися на свою важку долю. Чоловік накупив їй всякої техніки, яка обробляє сад і город, але вона все одно чекала на допомогу сина – нічим користуватися не вміла.

– Мені б ваші руки, а не техніку новомодну, – заголосила вона.
Два роки тому ми купили собі путівку на море і сказали про це свекрусі. У відповідь почули:
– Яке море? Яблуні ломляться, треба урожай збирати. Компоти треба робити, варення варити. Хто мені допоможе? Могли б мати пошкодувати.

Але ми дуже хотіли відпочити. Ще б пак, хто б хотів поміняти Туреччину на дачу? Чоловік купив матері сушилку для фруктів, і ми поїхали.

– Знову відкупився. Для того щоб їх висушити, треба зібрати, помити, порізати. Де мені рук взяти? – ніяк не могла заспокоїтися свекруха.
– Нехай гниють, приїду і все приберу, – розлютився чоловік.

Реклама

Чи варто говорити, якими словами після цього називала його рідна мама? Як тільки ми повернулися додому, Діма відразу помчав до матері.

– Я спину зірвала, у мене ж немає нікого, щоб тяжкості носити. Діти мої по курортам катаються, а я тут загинаюсь, – обурювалася свекруха.
– Мамо, навіть якби ми не поїхали, я б не займався твоїми яблуками. Та й дружина моя обходиться без цих “дарів природи”.
– А мені ви не повинні допомагати? – розплакалася вона.

pixabay.com

Минулого року ми нікуди не змогли поїхати через неї. А в цьому році я нишком купила квитки і поставила чоловіка перед фактом. У його мами знову нервовий зрив – огірки треба консервувати, а ми в поїздку зібралися. Я ось тільки не зрозумію, навіщо їх консервувати, щоб навесні все викидати? Їх де ніхто не їсть!

Также интересно:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Close

Adblock Detected

Please consider supporting us by disabling your ad blocker