Свекруха влаштувала вдома безкоштовну їдальню для усіх дітей. Зовсім з глузду з’їхала!

Ми з чоловіком працюємо ціле літо в місті. Він – архітектор, а я оцінюю нерухомість. Роботи і влітку, і взимку хоч відбавляй. Все намагаємося, щоб діти ні в чому не потребували. На канікули відправляємо їх на дачу до бабусі, щоб не за комп’ютером ціле літо сиділи, а повеселились на природі. У серпні поїдемо з малятами на море, а потім вже і шкільна пора прийде.

Нещодавно зателефонувала мама чоловіка, моя свекруха – Віолетта Степанівна. Попросила завезти продукти на дачу, а то вже закінчилися. Склала список, що потрібно: м’ясо, молоко, сир, консерви, деякі овочі, які не ростуть на городі. Я здивувалася, так як на минулих вихідних ми завезли два пакети продуктів. Невже вони так швидко закінчилися?

А потім думаю: чого я дивуюся? Свіже повітря, може, у наших дівчаток апетит розігрався. Бабуся готує смачно, внучки їдять із задоволенням. Як у всіх анекдотах: бабуля голодними не залишить. Дівчата, напевно, наберуть пару кілограмів за канікули, раз холодильник вже порожній.

У минулому році продукти не так швидко закінчувалися. Все-таки влітку жарко, багато їсти не хочеться. Тим більше, що фруктів і овочів з городу навалом. А цього літа свекруха каже, що весь час біля плити стоїть, різні страви готує. І котлети смажить, і запіканки з пирогами пече. Коли ж діти це встигають з’їдати? Перший час ми не хвилювалися, головне – дівчатка ситі. А коли продукти потрібно було закуповувати щотижня, задумалися.

Реклама
freepik.com

На минулі вихідні вирішили ми з чоловіком і кумами приїхати на дачу. Взяли з собою шампури і м’ясо, щоб шашлики посмажити. Я помітила, що у дочок з’явилися нові друзі – сусідські діти. Вони грають разом, веселяться, бігають по вулиці. Свекруха розповіла, хто де живе, які у них сім’ї. Розчулювалася дитячим іграм, хвалила хлопців.

Коли шашлик був готовий, Віолетта Степанівна крикнула: “Діти, до столу! І помийте руки! ” І тут я остовпіла: разом з нашими доньками на кухню побігли всі сусідські діти. Четверо чужих дітей розсілися на терасі (причому кожен знав своє місце!) І протягнули порожні тарілки. Свекруха всім дітям насипала немаленькі порції.

А ввечері ще батьки за своїми чадами прийшли і не посоромилися теж сісти. І випити захотіли, і перекусити. У нас тут що, дармова їжа або ми гроші з дерев зриваємо? Влаштували безкоштовну їдальню, щоб всі сусідські діти і їх батьки їли у нас кожен день!

Ось і відповідь на питання, чому продукти так швидко закінчуються. Я натякнула свекрусі, що не потрібно годувати всіх сусідів, що ми працюємо не покладаючи рук не для цього. Віолетта Степанівна дуже здивувалася: “Як це я своїх онучок за стіл посаджу, а сусідських дітей проганяти стану?” Річ у тім, вони не можуть собі дозволити таких делікатесів. А сусіди раді старатися, на голову сіли і ніжки звісили. Ходять до нас як за розкладом: на сніданок, обід і вечерю.

Реклама

Ми з чоловіком не знаємо, як ще переконати свекруху. Адже продукти коштують чималих грошей! А якщо ми не привеземо їжу, що вона тоді робити стане? Чи залишиться разом з дітьми голодна, навряд чи її сусіди пригощати будуть! Ті свою справу знають, тільки в гості ходити мастаки, а самі нічим не будуть ділитися. Звичайно, скупитися некрасиво, ми живемо небідно в порівнянні з сільськими сусідами. Але щоб цього домогтися, нам з чоловіком доводиться багато працювати.

По-моєму, Віолетта Степанівна перегинає палицю. Свекруха не розуміє, чому ми з чоловіком незадоволені, дочки, адже ситі і задоволені. Вона каже, що їй не шкода поділитися і з сусідами, щоб не псувати відносини: “Краще витратити зайве, але зберегти дружбу з усіма”.

Як закрити цю дармову столову для сусідів? Ми б гроші краще на щось вартісне витратили, ніж на їжу для чужих людей .

Также интересно:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Close

Adblock Detected

Please consider supporting us by disabling your ad blocker