Свекруха не витримала. Висловила все невістці. Що та взагалі господиня недолуга, та і вдома не буває.

«Нас познайомили кішки» – сміючись, розповідає Іраїда Степанівна подружкам сидячи в затишній кухні за філіжанкою ароматного чаю з печивом. У Іраїди Степанівни був син, який був одружений з Оленою і у них був син Микита. Микита – це єдиний та улюблений онук Іраїди Степанівни. В онуку вона душі не чула і щотижня їздила через все місто до нього.

Микита теж любив бабусю і завжди зустрічав її і кидався обіймати. Раніше вона й частіше їздила до них. Але зі невісткою відносини не заладилися. Олена була справжня кар’єристка. Вдома майже не бувала. То вона на роботі, то на зустрічі, то у відрядженні. А у вільний, від роботи час у неї фітнес та якісь заняття з саморозвитку.

Чоловіка свого взагалі можна сказати ні в що не ставить. Він також працює. Заробляє, звичайно, менше Олени, але він завжди з дитинства був добрим і не нахабним, от і не вдається йому ніяк вирватися вперед кар’єрними сходами. Не те, що Олені.

Усі обов’язки по дому син узяв на себе. Він і прав і прибирав вдома. Готував вечерю, адже його Олена голодна приїде пізно. Відводив і приводив Микиту до садка. Олена навіть не знала, який пральний порошок вибрати у магазині. Зате як зі 100 доларів зробити 1000 – це вона хоч уночі розбуди, вам докладно розповість.

Іраїда Степанівна дивилася, дивилася на все це і невдовзі не витримала. Висловила все невістці. Що та взагалі вдома не буває, ні за чоловіком, ні за дитиною не дивиться. Звалила всі свої обов’язки на чоловіка і бігає з роботи на курси і назад. Додому тільки поїсти та спати приходить. Олена перебила Іраїду Степанівну, нагадала, що їм іпотеку платити треба. Тим самим дала зрозуміти, хто в хаті господар і що її син заробляє менше.

pixabay.com

Після цього Іраїда Степанівна образилася на невістку і почала рідше бувати у них. Якби не онук вона б взагалі до них не їздила. Хай би жили, як хочуть, син уже немаленький сам розбереться.

Іраїда Степанівна жила сама. З чоловіком вона розлучилася, коли син був зовсім маленький. То хоч до онука часто їздила. Гуляли разом, у кіно ходили на мультики. А тепер після сварки з Оленою сиділа вдома. А що вдома робити пенсіонерці. Залишається тільки, коли тепло з сусідками біля під’їзду сидіти на лавці. Так новини з невістками та зятями своїми обговорювати.

Якось Іраїда Степанівна помітила неподалік двох кішок. Обидві були руденькі, пухнасті Тільки брудні та видно, що голодні. Іраїда Степанівна швидко збігала додому і винесла їм булку з молоком та ковбаски докторської, шматочок. Молочко вона налила у блюдце, поділила їм булку з ковбасою. Спочатку кішки з побоюванням дивилися в бік їжі і на жінку, що стояла поруч. Але потім почали підходити ближче і рознюхавши, які їм пропонують ласощі, взялися до їжі. Поївши вони досить замуркотіли, і стали лащитися до ніг Іраїди Степанівни.

Додому жінка їх узяти не могла, бо Микита мав алергію на тварин і тоді б Олена ні онука до неї не відпустила, ні саму Іраїду Степанівну до себе в хату не покликала. А то раптом вона принесе на своєму одязі алергени. А тварин було шкода. І жінка щодня вранці, в обід і ввечері спускалася у двір, щоб погодувати своїх нових друзів.

Мурзик і Мурка помітно від’їлися, шерсть стала гладкою та блискучою. Іраїда Степанівна не шкодувала продуктів та годувала дворових кішок як своїх власних. А восени захворів Микита. У садок не ходив, а сидіти з ним не було кому. Олена була у від’їзді, а у сина завал на роботі. Ось Іраїда Степанівна і переїхала до них, щоб доглядати онука. Від переживань за онука, жінка забула попросити сусідок, щоб доглядали її вихованцями.

А коли хлопчик одужав і міг знову ходити в дитячий садок, Іраїда Степанівна повернулася до себе. Насамперед, узявши молока, і котлет вона вирушила у двір нагодувати Мурзика з Муркою. Але котів у дворі не було. Жінка обійшла, всі двори і була засмучена, невже хтось вигнав їх із двору.

Повертаючись, додому Іраїда Степанівна зустріла сусіда. Він у їхній будинок переїхав нещодавно, і вони тільки віталися під час зустрічі. Сусідки розповідали, що він полковник у відставці, і живе сам. Дружина його покинула із сином. А зараз син одружений, є онуки, і вони відвідують його іноді.

Іраїда Степанівна зауважила, що в авосьці у чоловіка була пляшка молока, і пакетик з кормом для кішок. А коли він переїхав, кішок начебто в нього не було. Іраїда Степанівна з надією не витримала і запитала.

— Ви, що кішечку завели?
— Та якось додому повертався, а за мною й уплуталися двоє рудиків.

Іраїда Степанівна розповіла йому про своїх двох кішок, яких вона годувала до від’їзду до дітей. Віктор Михайлович, так звали сусіда, запропонував їй піти до нього і подивитись, чи не ці кішки. А разом з тим і чаю поп’ють із пирогом, який він сам учора ввечері спік.

Як же Іраїда Степанівна була рада побачити своїх Мурочку та Мурзика живими та здоровими та лежачими на дивані ситні та в теплі. А за чаєм із пирогом вони розмовляли. І виявилося, що у них багато спільного. Загальні інтереси та долі схожі. А найголовніше у них загальна доброта та чуйне серце. Ця доброта, яка не дозволила їм обом пройти повз голодних тварин. І підштовхнула їх одне до одного.

Доброта, яка допомогла здобути щастя двом чудовим людям. Тепер Іраїда Степанівна більше не втручалася у життя сина з Оленою. Вони з Віктором Михайловичем купили дачу і майже весь час проводять там. І Микиту із собою беруть.

Ось так. Виходить, кішки допомогли з’єднатися двом чуйним серцям.

Также интересно:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Close