Свекруха для мене рідніша за матір

Маму дуже зачіпає те, що у мене зі свекрухою дуже теплі стосунки. Але вона сама винна. Мама все життя ставила свої бажання на перше місце, тепер і пожинає плоди байдужості. Я жила сама по собі – навчилася обходитися без мами. Вона мала свої захоплення, в яких не було місця для мене. Вона лише домашнє завдання перевіряла та роздавала потиличники. Ось і все виховання.

– Не чіпай мене. Я телевізор дивлюсь! Господи, навіть удома не можу посидіти у тиші, — кричала на мене мама.

Мама вважала, що її завдання мене годувати, одягати та відправляти до школи. Вона не вважала за потрібне мене слухати, підтримувати і приділяти мені час. Згодом я зрозуміла, що якщо маму не чіпати, вона не буде злитися. Так наше спілкування зійшло на “ні”.

Коли я навчалася у 9 класі, вітчим кинув маму. Я дуже плакала, адже він брав активну участь у моєму житті і цікавився не лише успішністю. Напевно, я засмутилася більше, ніж мама, тому що вона особливо до нього і не була прив’язана.

Кожен жив сам по собі. Вона, звичайно, дбала про мене, але ніяк не контролювала. Годувала, одягала, відвідувала шкільні збори, а в іншому їй було все-одно. Дивом я не зв’язалася із поганою компанією.
Після школи мені довелося одразу влаштуватися на роботу, бо мама сказала, що більше мене утримувати не буде. Я змінила безліч місць, але скрізь виявляла старання. В одній із компаній я познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком. Ми зустрічалися і вирішили одружитися. Після весілля ми переїхали до його батьків, і я ніби прозріла.

Свекри прийняли мене дуже тепло. Ця диво-жінка так добре ставилася до мене, що я натішитися не могла. Вона не дорікала мені, не принижувала, не кричала і не закочувала очі, якщо я щось робила не так. Мама чоловіка завжди вислуховувала мене та підтримувала. Її поради були на вагу золота, але вона ніколи не нав’язувалась.

pixabay.com

Я відчувала себе частиною їхньої родини. Звичайно, я називала свекруху мамою, адже вона була для мене мамою, у прямому значенні цього слова. Зі своєю ж матір’ю я майже не спілкувалася. Дзвонила раз на тиждень для галочки, але після тонни закидів кидала слухавку.

— Кинула мене на старості років, немає до матері жодної справи, — дорікала мені мама.

Свекруха пояснювала, що мама так виявляє ревнощі. Адже вона сподівалася, що я все життя бігатиму біля її спідниці, а трапилося зовсім інакше. За 12 років шлюбу я стала двічі мамою. Нині ми вже живемо у своїй квартирі, а свекри переїхали на дачу. З мамою я майже не підтримую зв’язок — мені з нею не комфортно.

Діти люблять залишатися у батьків чоловіка, але до мами моєї в гості не хочуть. Та й ми з чоловіком до неї навідуємось лише у свята. Вона ображається на нас, обурюється, що я до свекрухи краще ставлюсь, але вона сама це допустила. Так, свекруха мені рідніша за матір. Я цього не приховую.

Як би мама не намагалася перетягнути ковдру на свій бік, у неї не вийде. Я їй допомагатиму, адже це мій обов’язок, але теплих стосунків між нами вже ніколи не буде.

Также интересно:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Close