Старенька лежача бабуся віддала свої заощадження дорослим дітям. А сам залишилась ні з чим

Ми з чоловіком живемо в селі. Наші дорослі діти теж живуть в селі. Ми з моїм Іваном намагаємось їм допомагати, як можемо. Завжди забираємо внуків до себе. Тата мого Івана немає вже давно, старенька мама живе сама, а догляд за нею повністю на нас. Сама вона вже нічого робити не може, тому кожного дня або я , або чоловік йде її провідувати.

Сестра Івана майже не приїжджає в гості. До слова, свекруха мене ніколи не сприймала як рідну, ставилась як до чужої. Але залишалась нейтральною. А доля так повернулась, що не її дві доньки їй допомагають, а я.

Реклама

Якби я не любила свого чоловіка, я б вже давно відмовилась від цього догляду. Останнього разу сестри чоловіка приїжджали на свята. А вранці поїхали. Тоді я вирішила занести свекрусі сніданок. Вона поїла, а потім сказала, що дала донькам трохи грошей. Вже декілька років її пенсію ми намагаємось. Продукти купуємо за свої гроші, комунальні платимо теж ми.

Після цих слів мені стало аж сумно. Це вони мали б допомогти старенькій мамі, а не брати у неї гроші. Я подивилась у тумбочку, а там було всього пару тисяч. А було в рази більше. На свекруху я не образилась, я розумію її бажання помогти дітям. Але чим думають дві дорослі дитини, коли беруть в старенької лежачої мами гроші? Все, що в неї є це старенька хата. Яку вона вже умовно поділила на трьох дітей.

Реклама


В мене руки опускаються. Постійне замкнути коло. Ми не можемо відмовитись від старенької мами, але чому так несправедливо? Чому той, хто має совість і все робить, отримує тільки проблеми? А хто хитріший той живе легше.

Также интересно:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Close

Adblock Detected

Please consider supporting us by disabling your ad blocker