Стара єврейська притча про щастя

Одного разу старий ребе йшов по вузькій звивистій стежці. Йшов він помалу, нікуди не поспішав. Спирався на свою тростину і радів кожній миті свого життя. На зустріч йому йшов втомлений чоловік з важким мішком. Він ледве переставляв ноги. Вигляд в нього був дуже виснажений, а очі нещасні.

pexels.com

Ребе запитав свого зустрічного:

Реклама

– Для чого ти обрав собі шлях важкої праці та постійних страждань?
– Мої страждання не просто так. Я терплю їх для того, щоб мої діти та внуки жили спокійним та щасливим життям, – відповів чоловік.
– А твій батько і дід теж мали такий важкий шлях?
– Так. Всі мої предки сотні років важко працювали. Прадід важко працював зараз діда, дід страждав для мого батька, а батько все життя носив важкі мішки для мене. А тепер я терплю страждання заради щастя моїх дітей.

– А хтось з твоєї родини, з твоїх предків, були щасливими?
– Ще ні. Але мої діти або внуки точно будуть щасливими!
– Запам’ятай розумну приказку: неграмотний не може вчити читати, а їжак ніколи не виховає сокола, – сказав ребе.
Чоловік слухав його з захопленням, а потім скинув важкий мішок. Ребе продовжив:
– Щоб навчити своїх дітей бути щасливими, спершу самим треба стати щасливим. І тільки тоді ти зможеш передати своїм дітям це мистецтво. Щасливі діти можуть бути тільки в щасливих батьків!

Реклама

А ви згідні з такими словами?

Также интересно:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Close

Adblock Detected

Please consider supporting us by disabling your ad blocker