Слава Богу, що деяким бажанням так і не судилося здійснитися! Випадково зустріла свою шкільну любов і розчарувалася

Дуже часто, коли озираєшся назад розумієш, що слава Богу, що твоїм деяким бажанням так і не судилося здійснитися. Не дарма ж колись говорили, що потрібно боятися своїх бажань, так як вони можуть здійснитись.

Я вперше закохалася, коли мені було дванадцять років. У той час до нас в клас прийшли два новеньких, які були братами, Тимофій і Тимур.

Тимур з перших секунд розбив серця всім моїм однокласницям, і я також не стала винятком. Він був дуже спокійним і скромним, але ніколи він не був ботаніком, хоча і вчився відмінно. Він був рудий, з витонченою зовнішністю. Я тоді надовго потонула в його карих очах.

Його брат був його повною протилежністю: без нього в школі не обходилася жодна бійка, зовнішність у нього була звичайнісінька, навчався він дуже слабо. Нас всіх дивувало те, що незважаючи на те, що вони рідні брати хлопчаки були абсолютно різними.

Тимур просто купався в нашій дівчачій увазі, так як кожна з нас, включаючи дівчаток з паралельних класів, весь час і засипали його любовними записками. Він був найпопулярнішим хлопчиком в класі, всі дівчатка на питання в анкеті: «Який хлопчик вам найбільше подобається з класу?», Кожна з нас писала – «Тимур».

Тимур був жахливим скромником, а тому на наші знаки уваги він ніяк не реагував, він завжди просто посміхався і дивився собі під ноги, коли ми до нього по-дитячому загравали.

Однак завдяки щасливому випадку Тимур зі своєю сім’єю оселився в нашому домі, він був моїм сусідом по під’їзду. Мені заздрили всі дівчата. Мені часто мої подружки говорили, що мені дуже щастить, так як я можу бачити його зі свого вікна.

Я тоді гордо їм відповідала: «Та мені плювати на вашого Тимура! Він мені зовсім не подобається! » А потім, коли сутеніло я за ним потайки спостерігала, коли вони виходили гуляти у двір.

Як я його тоді любила! У мене залишилися кілька шкільних фото, де був зображений весь наш клас. На цих фото був і Тимур. Він був дуже гарним хлопцем, я б навіть сказала, що у нього була модельна зовнішність.

Мені подобалося сидіти вечорами і мріяти про те, що прийде момент і він зверне на мене увагу, закохається, а після закінчення школи ми з ним одружимося. Однак через рік Тимура з братом перевели в іншу школу, так як їх батьки знову переїхали в інше місто.

Після цього, ми всі довго сумували. Я частенько дивилася на вікна їх квартири. Однак такі переживання дуже швидко проходять, а тому через кілька місяців я згадувала про Тимура з теплотою і без будь-якого болю.

Незважаючи на те, що з тих пір пройшло багато років, я ніколи не забувала своє перше кохання. Якось під час нападу ностальгії я навіть намагалася його відшукати в соціальних мережах, так як мені було дуже цікаво як склалося його життя.

Я навіть не могла уявити, що скоро я несподівано зустріну його в кафе і ця зустріч не принесе мені ніякого задоволення.

Наша однокласниця працює в одному популярному кафе. Якось вона мені зателефонувала і розповіла, що Тимур зараз працює в їх кафе кухарем. Мені захотілося на нього подивитися. Ми з нею домовилися, зустрітися в суботу в їх кафе. Я дуже хвилювалася перед зустріччю, так як уявляла, що побачу красивого чоловіка.

freepik.com

Я одяглася, як на голлівудську червону доріжку, щоб приголомшити його наповал. Я не красуня, але, коли потрібно можу виглядати досить ефектно.

Прийшла в кафе і почала шукати його очима. Мені було цікаво, чи зможу я його впізнати через стільки років. До зали зайшла однокласниця і повідомила, що Тимур зараз вийде, а потім якось дивно засміялася і додала:

– А ось і він! Дивись!

У мене з дитячих років були проблеми із зором. Однак, я ніколи б в житті не впізнала в тому чоловікові, який вийшов того самого Тимура. Він став дуже великим, ні не товстим, а саме великим як мішок з картоплею, а ще він був стомленим, незадоволеним і з залисинами. Від його розкішного рудого волосся не залишилося і сліду, та й інтелігентні риси обличчя чарівним чином зникли.

Мені було незрозуміло куди зник той милий хлопчик, у якого я була закохана. Коли однокласниця побачила мою реакцію на появу Тимура, то сміялася до сліз, потім розповіла, що така ж точно реакція була і у неї, після того, як вона дізналася, що цей чоловік не хто інший, як Тимур, по якому ми всі дружно сохли.

Мене спіткало жорстоке розчарування, адже я витратила не одну годину, щоб вразити його. Я дивилася на цього, абсолютно незнайомого чоловіка і думала про те, що я б ні за які пряники не пішла з ним на побачення.

Після того, як я вийшла з кафе у мене на душі було так гірко! Я думала про те, що сталося з Тимуром і чому він в свої тридцять перетворився в такого втомленого від життя чоловіка, такого, якого можна зустріти на кожному кроці.

А вам знайоме таке розчарування?

Также интересно:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Close