Шкодую, що вигнала сина з невісткою з квартири. Тепер не знаю, як змусити їх повернутися

Як же часто трапляються ситуації, за які потім дуже соромно. Так і трапилося зі мною. І тепер я не знаю, як змінити ситуацію. Буквально пару місяців назад я була впевнена, що все зробила правильно. І тільки зараз стало прикро. Дуже соромно за свій вчинок, за який син навряд чи пробачить. Отже, про все по порядку.

У мене одна дитина – син. З батьком його ми розлучилися, коли синові було 5 років. Він не витримав мене. Адже як господиня будинку, я вічно намагалася вказати на те, що це він у мене живе. Зрештою, мене звинуватили в егоїзмі і кинули. Хоча мені не було особливо сумно з цього приводу. У мене інші турботи були: виховання сина, його освіта. І любов не була метою мого життя.

Однак син особливо не прагнув до навчання. Закінчив коледж за спеціальністю автомеханік, відслужив в армії. На роботу його особливо не тягнуло. Після служби тільки гуляв і відпочивав. А потім в один момент вирішив терміново знайти роботу за фахом. І це було його рішення. Що ж так вплинуло на нього?

Виявилося, що він одружується. І дівчина вже вагітна від нього. Я була в шоці і стверджувала, що його просто «розводять». Не так багато часу він з цією дівчиною прогуляв, щоб вона встигла завагітніти. Вже точно не від нього. Але син був твердо впевнений, що дитина його.

Невістка мені відразу не сподобалася. Сім’я у неї неблагополучна, ще й багатодітна. Сама вона якась далека була і перелякала. На весіллі сиділа скромненько, сік попивала і в підлогу дивилася. А свати перепили, влаштували скандал зі своїми родичами, майже до бійки справа не дійшла. Не дуже приємно було за всім, що відбувається спостерігати.

Перед пологами молода сім’я жила у сватів. А все тому, що ми з невісткою не ладили. Ну, а мені дійсно було некомфортно, що на кухні дві господині. А вагітним ще й догляд особливий необхідний. Але вже в перший місяць, після народження дитини, син попросився пожити зі своєю сім’єю у мене. Аргументом було те, що у сватів ще є внуки і вони не дають відпочивати маленькому.

Я прийняла. Але дуже швидко пошкодувала. У будинку панував постійних хаос. А я люблю чистоту.
Весь день проводила на роботі. По поверненню додому спостерігала, що немає приготовленої їжі, нічого не помито, не випрано. Перший час я мовчала, але прибирала все. Трохи пізніше перестала себе стримувати і почала все говорити прямо.

Невістка, звичайно, намагалася щось робити. Але вона навіть посуд помити не могла нормально, всюди якісь плями. Все одно доводилося за нею переробляти.

Пред’явила все синові. Він образився. Ну дружина ж мало що вміє, але намагається, а я мовляв тільки дорікаю за все. Мені навіть онук не милий був. Не дивлячись на те, що він був точною копією сина. Але ночами спати не давав.

Саме з недосипу все і почалося. На роботу ходила як зомбі. Не в змозі була зосередиться на документах і постійно робила помилки. У підсумку, директор викликав мене до себе, відчитав і виніс попередження. По поверненню додому мене знову чекав безлад, а я ще й на нервах. Взяла всі розкидані брудні речі, жбурнула їх і почала кричати, щоб вони покинули мій будинок протягом доби. Син робив спроби мене заспокоїти. Але все марно. Син кинувся телефонувати друзям і знайомим. Знайшов квартиру, господинею якої була якась жаліслива бабуся. У підсумку, на наступний день з’їхали.

Спочатку моїй радості не було меж. Я влаштувала генеральне прибирання. За вихідні добре поспала. Закінчивши всі свої справи, вирішила зв’язатися з сином. Хотіла дізнатися, як вони влаштувалися, ну і помиритися заодно. Але ні він, ні його дружина трубку не брали. Через тиждень набрала його друзям.

Вони мені сухо відповіли, що у молодої сім’ї все добре і скоро вони переїдуть в гуртожиток або в окрему орендовану квартиру. Ще через місяць син на зв’язок так і не вийшов. Спробувала зустрітись з ним на роботі. Син так само сухо сказав, що у них все добре, переживати не варто.

pixabay.com

Ще через один місяць мені стало зовсім сумно. Іноді в соціальних мережах мені траплялися фотографії сина з дружиною, онука. Житло у них зовсім невелике. А самі вони такі милі, усміхнені. Навіть за невісткою засумувала.

Вирішила написати синові приватне повідомлення, що готова допомогти матеріально, та й взагалі нудно мені вдома одній. Запропонувала забути всі розбіжності і запросила повернутися назад. Навіть вибачення попросила. І ось зараз нібито зрив якийсь, прям істерика. Як мені повернути їх? Я згодна терпіти бруд, крики онука. Тільки б не знаходиться самою. Добу безперервно тільки й думаю про своїх рідних. Що мені зробити, щоб повернути їх?

Также интересно:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Close