Сестра почувається обдуреною, адже ми вирішили залишити собі будинок. Але вона сама хотіла квартиру

Моя сестра обурюється останній рік. Говорить, що ми з моїм чоловіком обдурили її, коли ділили спадщину. Нам дістався цілий будинок, а їй якась жалюгідна квартира. Але вона не пам’ятає, що саме вона і зажадала віддати їй квартиру, а я просто не стала сперечатися.

pixabay.com

Коли не стало нашого тата ми отримали квартиру на дві кімнати та сільський будинок. Сестра та її чоловік уже жили в тій квартирі тоді. Вони почали там жити ще до того, як тата не стало, щоби не селитися біля свекрухи. І на оренду грошей також не було. Чоловік сестри перебивався нерегулярними заробітками, а сестра сиділа у декретній відпустці.

Тоді ми з чоловіком тільки-но оформили свої стосунки і думали, де житимемо. Я теж не хотіла жити з мамою чоловіка та й вона не горіла таким бажанням.

Жити з батьком у невеликій двійці мені теж не хотілося, хоча він, звичайно, потіснився б. Але це було б нечесно та незручно. Тому ми просто винайняли квартиру. А потім, коли тата вже не було, моя сестриця відразу сказала, що взагалі не планує переїжджати і тим більше продавати квартиру. Адже у них скоро буде дитина, грошей ні на що нема. Ось вона й запропонувала поділити успадковане так: вона отримає квартиру, а я сільський будиночок.

Я спочатку розуміла, що це нечесний обмін. Хороша квартира і будинок у якійсь глушині, де й сусідів до ладу вже немає. Але, подумавши, вирішила не змушувати нервувати вагітну сестру. По дурості, що вдієш.

Мій чоловік ніяк моє рішення не коментував. Але його явно це все не порадувало, особливо після того, як ми побачили будинок. Дуже сумне видовище. Паркан покосився, будинків навколо лише пара штук, на дорогу без сліз не поглянеш, колодязь зовні території. У дворі повно бур’янів, гнилий ганок, а сам будинок порожній і занедбаний, навіть немає кількох шибок у вікнах. Раніше він належав батьковій мамі, але вона давно покинула цей світ. Виходить, що в цьому будинку нікого не було років з двадцять. Навіть щоб зробити з цього дачу, довелося б витратити чимало грошей. Яких у нас з чоловіком і близько не було.

Вивчили ринок, щоб зрозуміти, чи можна комусь продати наш будинок. Але виявилося, що це неможливо, надто невигідне розташування. Територія велика, але виручити ми за неї могли зовсім мало. Більше витратили б часу на продаж. У результаті було вирішено забути про це питання. Чоловік приладнав до вікон дошки, замінив замок, і ми забули про будинок на довгі роки.

Періодично на нашу адресу надсилали рахунки за ділянку, ми справно платили. Іноді чоловік приїжджав до того села, перевіряв, щоб будинок усе ще був на місці. Ми не думали про отриману спадщину, намагалися зібрати гроші на перший внесок з іпотеки. Але виходило відверто погано. У результаті ми продовжували винаймати квартиру.

І ось минулого року мені зателефонували з якоїсь компанії. Ці люди хотіли купити нашу ділянку, щоб зробити там котеджне містечко. Просили, щоб я приїхала до них, щоб обговорити угоду про продаж. З’ясувалося, що на той момент вони не купили лише дві ділянки.

Мені розповіли, що останніми роками все змінилося. Земля на тій території підросла в ціні, пішла мода на будь-які котеджі та еко-тему. Ось і нашого села це зрештою торкнулося. Нас попросили про продаж ділянки. Сам будинок мало чого коштував, а ось велика ділянка виявилася досить дорогою.

Я усвідомлювала, що ціна, яку нам назвали була ще скромною, але завдяки цим грошам ми могли спокійно купити трикімнатну квартиру і не брати іпотеку. І не в якійсь глушині, а в нормальному районі. І ще залишилися б копійки на те, щоби зробити косметичний ремонт. От я й не стала довго думати, погодилася.

Ми уклали договір, отримали виплату та переїхали. Здавалося, що це якась казка. Відмітили заселення, я покликала свою сестру на торжество. Ми спілкувалися весь цей час – не сказала б, що дуже душевно, але регулярно.

Спочатку все йшло непогано, а потім сестра усвідомила, що ми не брали кредит, щоби купити квартиру. Мені здавалося, що брехати немає сенсу, тож я сказала як є: так, продали успадковану землю. Сестра дуже обурилася. Вона вирішила, що це несправедливо, адже вона теж мала права на ту землю, а я все залишила собі.

Я спокійно нагадала їй, що саме вона і вмовила мене на такий поділ спадщини. Однак сестра відхрестилася від своїх слів, заявила, що не могла сказати такого.

І вона досі щиро думає, що я щось їй винна. Адже вона отримала лише квартиру у звичайній хрущовці, а я змогла купити такі хороми. Той факт, що ми багато років прожили в орендованій квартирі, а вона на своїй території, сестриця в розрахунок не брала.

Вона і зараз іноді дзвонить, щоб вимагати повернення грошей. Ми практично перестали спілкуватися. Я не планую нічого їй платити, адже колись вона сама обрала те, що хотіла, не подумавши про мене. Думаю, все досить чесно. Спілкування з сестрою довелося припинити, правда, але я не переймаюся – ми ніколи не були особливо близькі.

Также интересно:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Close