Розповідаю про всі нюанси життя для дачі. Прочитавши ви і самі захочете переїхати з квартири у будинок

На дачу я переїхала 14 років тому, після того, як чоловік відійшов у інший світ. Одній сидіти в порожній квартирі було нестерпно, так душно, так нудно. Тоді я вирішила, що настав час щось міняти. Віддала квартиру дітям, мовляв, живіть і доглядайте. Сама ж зібрала речі та вирушила на нашу дачу.

pixabay.com

Скажу чесно, спершу було нелегко. Чоловік улітку жив на дачі, та й удвох ми часто там відпочивали, багато нагадувало про нього. Але дихати одразу стало легше, ніби камінь з душі впав. Саме була весна, от я й зайнялася справами. На дачі завжди є що робити, це відволікає від тяжких думок.

Так і почала потихеньку працювати. У мене там землі небагато, лише 5 соток, але мені вистачає. На ділянці є будинок невеликий, лазня (чоловік колись збудував), маленький сад із 4 яблунь та однієї груші. Є ще кущі смородини та малини. На грядці вирощую всі основні овочі, трохи полуниці та зелень.

Найбільше люблю займатись квітами, для них у мене все місце перед будинком виділено. Першого року з ними не склалось, але зараз цвітуть усім на заздрість. У мене на клумбі будь-яка екзотика і всі найулюбленіші квіти: герань, ехінацея, ромашки та кілька кущів троянд, восени цвітуть хризантеми.

Майже все роблю сама, з усім упораюся. Іноді діти приїжджають, полагодять щось, що вимагає чоловічих рук. Син майстерний, весь у батька. На другий рік відремонтував дах на дачі та утеплив будинок. З того часу я на зиму теж там залишаюся, не повертаюся до міста. Тільки на свята приїжджаю, варення онукам наводжу.

Ось те, з чим, мабуть, жінці самій не впоратися. Все ж таки в 60 з невеликим дах сама лагодити не станеш. А з усім іншим сама впораюся. Якщо треба перекопати грядку, потроху копаю. Хіба ж я кудись поспішаю? Ні, працюю у своєму темпі. Сьогодні викопала грядочки під редиску, завтра під моркву.

Взимку теж не сумую. У грудні та січні сію насіння квітів на розсаду, щоб у липні вже цвіли. Не купую на ринку: дорого і не завжди трапляється, що хочеш. Потім уже починаю займатися рештою розсади: помідори, огірки, перчик та інше. Все роблю за місячним посівним календарем, вірю в це, завжди працює.

Через стільки років мій ентузіазм не згас. Ще стільки всього хочеться переробити, пересадити, змайструвати. Хочеться нові клумби оформити, нові квіти посадити, цього року хочу спробувати виростити дині. Загалом, планів ще на років 20 вперед, потихеньку все встигну.

Тож чи складно жінці одній на дачі? По собі скажу, зовсім не складно, навпаки, на радість. Адже все для себе робиться, для душі. Знаю людей, які хочуть, щоб на дачі все було ідеально: ні смітинки, ні травинки. Вимотуються на дачі, а потім кажуть, що краще взагалі туди не їздили б.

У мене геть усі доріжки травою заросли. То що тепер? Нічого, босяком ходжу цією травою, природою насолоджуюся. Щоліта дозволяю собі виїхати тижнів на два кудись, змінити обстановку. Залишаю— і нічого, дає врожай, все росте і не страждає без мене.

Немає в мене такого, щоб вимотатися до втрати пульсу і потім без сил лежати. Втомилася – пішла відпочила, чайок попила (сама ягоди та трави на нього збираю). Адже дача – це для душі, для задоволення, а не тільки для роботи. Це щоб залишатися бадьорою тілом і духом, щоб рухатися і в місті не марніти.

Що я вам скажу? Ви, поки молоді, насолоджуйтесь цією кар’єрною гонкою, сім’ю будуйте, а потім, якщо вже мрієте, переїжджайте на дачу. Тут добре, тут затишно, душа відпочиває. На цьому все, піду поливати квіти, поки ще день на вулиці. Будьте здорові та щасливі!

 

Также интересно:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Close