Привезли мені онука на два тижні, а потім сказали, що я все роблю не так. Тепер до онука мене не підпускають

Пару тижнів тому годині о десятій вечора мені зателефонував син. Сказав, що Руслану, невістку мою, швидка забрала, а малюка залишити нема з ким. Дорогою до лікарні син завіз до мене додому семимісячного онука зі словами: “Виручай, більше нема кому допомогти”. Звичайно, я погодилася. З невісткою у мене стосунки не близькі, але й не погані.

Тільки від онука мене відгородили від його народження. Я неодноразово пропонувала свою допомогу молодим батькам: може, що допомогти, говорю, з готовністю підсобити? Не захотіли, ну я й перестала нав’язуватись. А Гліба, свого онука, я востаннє бачила вже давно. Руся – дівчина з непростим характером. Особливо, коли всім сказали сидіти вдома, вона панічно почала мити будинок хлоркою. Я до них не ходила. Кілька разів покликала до себе в гості, але вони відмовилися.

І ось мені привозять онука з усіма речами: одяг, баночки, іграшки. Коля каже: “Давай я м’яч надую та поїду. Руся так спати вкладає сина – хитає на фітнес-м’ячі, інакше він не засне”. Я сказала, що немає часу на ці дурниці, нехай їде до дружини, та впораємося. Я вранці на роботі взяла пару відпускних днів власним коштом, пояснила все, мені пішли назустріч.

Невістка зателефонувала мені через п’ять днів, щоб дізнатися, як справи у малюка: «Спить добре? Як ви годуєте його?» — і ще десяток запитань стурбованої мами. Я заспокоїла її, говорю, все гаразд. Перша ніч була складною, правда, але ми впоралися. Онук кричав так, що сусіди збіглися, але потім зрозуміли, що маленька дитина і потерпіли. Вже на третю ніч онук добре засинав. Я його по спинці погладжу, заколисую, і він спить.

pixabay.com

Невістка не вірила, що в мене без усяких м’ячів виходило укладати дитину спати. Дитяче харчування я не купувала, готувала все вдома. Овочеві та фруктові пюре набагато корисніші, коли вони свіжі.

У результаті я була з онуком два тижні, а невістка не тільки дякую не сказала, а влаштувала скандал. Мовляв, я не так доглядаю дитину. Звинуватила мене, що дитина і так мала стрес, а я ще застосувала свої методи не вчасно. Тепер до онука мене не підпускають. Але я певна, що все зробила правильно. Нема чого з дитинства потурати примхам дитини. Краще прислухалися б до мене.

Хто має рацію в цій ситуації, а хто винен — сказати складно. Хіба погано, що бабуся погодилася побути з онуком? І хто винен у тому, що вона не стала виховувати дитину, як це роблять батьки?

Также интересно:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Close