Продам квартиру та переїду у будинок для людей похилого віку. На доньку сподіватись немає чого.

– Я відразу вирішила, що на старості років піду в будинок для людей похилого віку. У якусь приватну установу. Зберу грошей і знайду містечко, де за мною будуть добре доглядати. Там краса: і догляд, і харчування, і медичне обслуговування, – ділиться своїми планами Ольга Іванівна.

pixabay.com

– А ти бачила, які ціни на подібні послуги? Це ж для олігархів задоволення. Твоя пенсія тебе не врятує, – обурюється співрозмовниця.

– Квартиру продам, все компенсую.

Квартира у жінки дійсно хороша, її можна продати за пристойну суму. Вона отримала її у спадок від батька, він був професором, важливою людиною в місті. Зараз же його немає, тому Ольга Іванівна єдина і повноправна господиня нерухомості. Вона – справжній педант, підтримує житло в ідеальній чистоті і домагається максимального затишку.

Реклама

– А доньку без даху над головою залишиш?

Дочці Ольги Іванівни 35 років. Відносини між ними натягнуті. Мама ніколи не пишалася своєю дитиною, адже Світлана не виправдала її сподівань. Народила дітей від різних чоловіків, живе на орендованій квартирі, та ще й вищу освіту не отримала.

У Світлани немає своєї квартири, та й фінансове становище бажає кращого. В даний час у неї немає грошей навіть черевики синові купити. Перебивається тимчасовими підробітками, адже аліменти біологічні батьки на дітей не платять.

– А що мені дочка? Їй плювати на мене! Вона навіть не дзвонить мені. Сенс на неї розраховувати? Сподіватися треба тільки на себе, – коментує Ольга Іванівна.

Світлана пішла від матері в 20 років і вискочила заміж. Всі проблеми вирішує самотужки. Пологи, судові розгляди, розлучення, фінансові труднощі … Ольга Іванівна знає, що дочці живеться несолодко, але допомагати їй не збирається. Вона була проти її заміжжя, проте Світлана не прислухалася до її думки і зробила все по-своєму. Ось тепер і пожинає плоди.

Реклама

– Не по-людськи ти чиниш, вона ж твоя кровинка, єдина дитина. Навіщо ти з неї бомжа робиш? Без прописки, без даху над головою … Їй на вокзалі жити?

– Це не мої проблеми. Вона вирішила, що вона доросла, нехай і розбирається сама. Її ніхто не змушував заміж за першого зустрічного виходити. Ми самі робимо вибір – треба голову включати.

Як ви вважаєте, чи правильну позицію висловлює Ольга Іванівна? Чи повинні батьки думати про своїх дорослих дітей, допомагати їм? Якщо відносини між ними не складаються, можливо, мама права. Але все-таки важливо проявити співчуття, мудрість і допомогти дочці вибратися з проблемного стану. Неправильно пускати дочку по світу, облаштувавши собі шикарну старість. Чи не так?

Также интересно:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Close

Adblock Detected

Please consider supporting us by disabling your ad blocker