Потрапила в лікарню і виявилася нікому не потрібною. До мене жодного разу ніхто не прийшов.

У житті бувають такі моменти, коли особливо потребуєш підтримки близьких людей, а також їх любові. І саме в ці моменти можна раз і назавжди зрозуміти кому і наскільки сильно ти потрібна. Раніше я думала, що у мене прекрасні батьки і що з матір’ю чоловіка у нас чудові стосунки. Але як виявилося, все навпаки.

Все почалося з того, що в один з вихідних ми вирішили поїхати з чоловіком на пікнік разом з сином, якому півтора року. Було б добре трохи відпочити і поїсти смачного м’яса на грилі і дитині погуляти на повітрі. Місце вибрали в місцевому парку – там часто і інші люди на грилі щось готують. Взяли ще трохи овочів, вина. Все, як треба. Я як раз погодувала дитину сумішшю. Частина її залишилася, вирішила доїсти сама, щоб не пропала. Все ж погода була сонячна і поки ми б доїхали додому, то вона точно зіпсувалася.

І ось з’їла я цю суміш і відчула жахливий біль в боці в животі. Відразу не звернула увагу, подумала, що все через те, що дуже хочу їсти. Так подумав і чоловік. З’їла ще м’яса на грилі і запила все вином. І тут біль став настільки сильним, що я просто лежала на траві і не могла встати. Довелося чоловікові викликати швидку прямо в парк. Через десять хвилин швидка була вже на місці, пальпували мені живіт. Вирішили, що треба їхати в лікарню на огляд до хірурга, адже біль не вщухав.

Реклама

Забрали мене в лікарню, син залишився з чоловіком. Поки їхала в машині швидкої, було жахливо прикро їхати самій. В такий момент, коли дуже болить і не знаєш, що відбувається, особливо потребуєш рідних. Але я була одна.

У лікарні констатували запалений апендицит. Мене відразу ж відвезли в операційну. Благо, все пройшло добре. Апендикс видалили і ще сім днів мені треба було лежати в лікарні. Я дуже сумувала за сином, дзвонила чоловіку, а той мені розповів, що вдома твориться бедлам. З сином впоратися не може, їсти приготувати не встигає, випрати і прибрати також. Подзвонила я своїй мамі, стала її просити, щоб пожила у нас вдома, поки мене немає. Але мама не погодилася, сказала мені самій розбиратися. Що цікаво, батьків моїх навіть не хвилювало чому я в лікарні. Вони за весь час жодного разу до мене не прийшли.

Реклама
pixabay.com

Потім зателефонувала свекрусі. Благо, вона хоча б відразу поїхала до нас додому, весь тиждень допомагала чоловікові. За що я їй дуже вдячна. Під кінець мого перебування в лікарні прийшла свекруха з сином моїм і чоловіком. І знаєте, що вона говорила перед дитиною? Нібито ось яка у тебе безсовісна матуся – взяла і кинула тебе. Ну невже я винна в тому, що мене схопив апендицит?

В той раз я зрозуміла, що на батьків моїх взагалі не варто розраховувати. Ну а свекруха любитель пограти на два фронти.

Также интересно:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Close

Adblock Detected

Please consider supporting us by disabling your ad blocker