Посуд нужденним віддала, а «дякую» так і не почула

Нещодавно згадала один випадок, який трапився зі мною багато років тому. Було літо, ми відпочивали на дачі, а неподалік нас оселилася молода пара з Молдови. Жінці було близько 30 років, а чоловікові трохи більше. Вона працювала в сусідньому кіоску продавщицею, а її чоловік допомагав по господарству всім, хто попросить. За винагороду, зрозуміло.

А оселилися вони навіть не в хаті, а в кімнаті у бараку біля станції. Приїхали на заробітки, тож і знайшли найдешевше житло. Гроші перераховували на батьківщину батькам та дітям. Сказали, що у них там двоє хлопців лишилося. Тож жили не дуже добре, грошей на їжу майже не залишалося. Принаймні молода жінка постійно скаржилася, що доводиться харчуватися одними макаронами, немає грошей ні на що. Навіть нову постільну білизну їм не було за що купити. Один із їхніх синів хворів на щось серйозне, тому вони й приїхали сюди, щоб заробити грошей.

Багато хто в нашому селищі шкодував цю родину. Тому й намагалися давати роботу саме цій парі. Одні просили пофарбувати паркан, інші – полагодити дах. Давали їм не лише гроші, а й продукти. Жінка дуже любила поговорити, тож про проблеми молодої пари знали у всіх подробицях. Правда, тепер я розумію, що вона, напевно, багато вигадувала, але тоді виглядало все дуже достовірно.

Якось ми з чоловіком теж попросили їх пофарбувати наш сарай. Чоловік швидко впорався із роботою. Ми заплатили йому навіть більше, ніж він хотів. А ще вирішили віддати йому посуд. Вважали, що сковорода, набір каструль, кілька чашок і тарілок точно їм зараз знадобляться. Посуд був дуже гарний. Старий ми б і віддавати не стали. Абсолютно без подряпин. Просто ми зайвий комплект із міста привезли. Думали, що будемо в місті цими каструлями користуватися, а там ставити вже нема куди, тож на дачу все відвезли. А тут подумали, що цій молодій парі потрібно більше, ніж нам.

Чоловік подивився на наш подарунок, навіть «дякую» не сказав, але посуд узяв. Я спочатку вирішила, що він просто трохи втомлений після роботи. А наступного дня я зайшла в магазин, а його дружина мені майже відразу почала вимовляти, що посуд не з одного комплекту, до того ж, емальований. Гарна тільки каструля. Я навіть не знала, що відповісти, так здивувалася від такої «подяки». Послухала її ще трохи та й пішла.

pixabay.com

А пізніше я почула від сусідів, що як чоловік, так і його дружина завжди були незадоволені тими речами, які їм віддавали. Одяг, який їм дарували, був поганої якості, велосипед старий тощо.

В мене досі немає бажання допомагати комусь після такого відношення. Чи їхня реакція на безкоштовні речі була цілком нормальною? Як ви вважаєте?

Также интересно:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Close