Поки мій чоловік гуляє, я няньчу нашу дитину

У чоловіка намічається корпоратив. Мене теж покликали. Тільки проблема в тому, що він іде, а я – ні.
Я сиджу у декреті, адже торік у нас народився синок. Зі своїм директором і колегами я зв’язок підтримую, і вони чекають мого повернення на роботу. Ми настільки добре спілкуємось, що вони навіть мене на корпоратив запросили. Я так зраділа! А згодом дізналася, що піти не зможу.

pixabay.com

Минулого року я теж не пішла, адже дитині було лише два місяці. Усі родичі живуть далеко, тому обов’язки винятково на мені. Чоловік не займається дитиною. Я думала, він цього року заради мене пропустить корпоратив і відпустить мене, але не захотів. Бачте, начальник відділу не повинен відриватися від колективу.

Найприкріше, що він має корпоративні заходи щотижня. Він гуляє, а я дитину няньчу. Торік він обіцяв, що посидить із сином, а я зможу піти на вечірку. Не дотримався обіцянки. А я ж готувалася! Мені ж треба відпочити і розвіятися, адже я нічого не бачу, окрім пелюшок та підгузок. Ще й дати корпоративів співпали, тож він відмовився від цієї ідеї.

— Ніхто не помітить, що ти не прийшла, ти ж у декреті. А якщо я пропущу корпоратив, багато хто не зрозуміє, — заявив чоловік.

Як же він мене образив своєю фразою! Він прирівняв мене до чогось непотрібного та порожнього. Чому про мене тоді пам’ятають, чекають на моє повернення і запрошують на свята? Виходить, я ніхто, а він — цар гори?

Подивимося, що буде після декрету. Які тоді будуть аргументи? Я вже відірвуся за всі три роки!

Также интересно:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Close