Покійна прабабуся в зеленій хустині врятувала моє життя

Десять років тому я була студенткою коледжу і займалася активним пошуком себе і свого місця в цьому житті. Я бігла на навчання і як завжди спізнювалася. Те, що сталося того ранку повністю змінило моє життя. Мені до коледжу пішки потрібно було добиратися не більш двадцяти хвилин. Я йшла по центральній вулиці і мою увагу весь час привертали вітрини різних магазинів.

Несподівано мене покликала старенька бабуся в зеленій хустці, яка мені сказала:
– Онучко, подай мені копійку.

Я ще тоді не заробляла і відповіла, що у мене немає грошей, але вона мені знову сказала:

– Ти мені дай ту копійку, яка в твоїй сумці лежить.

Я в цей момент початку сильно розізлилась, так як вона не мала права говорити мені звідки я повинна була дістати гроші. Однак зібравши останні краплі ввічливості, я стрималася, щоб не послати її, хоча дуже хотілося.

Я їй відповіла:
– Якщо скажете, де лежать гроші я їх вам всіх віддам, – відповіла я старій, так як була впевнена в тому, що у мене з собою немає і копійки.
– А ти глянь в праву бокову кишеню.

У цьому відділі я зберігала все письмове приладдя. Я почала витрушувати його вміст і моєму здивуванню не було меж, коли я намацала там монетку. Я дістала її і простягнула гроші старій, але та їх впустила.
– Внучка підніми монетку, а то я не можу вже нахилитися.

Я в той момент ще не зовсім відійшла від знахідки, швидко нахилилася і тут же втиснулася в асфальт, так як звідусіль почувся дзенькіт розбитого скла. Потім запанувала тиша. Мені було страшно відкривати очі, хоча в мій голові було єдине питання: «Що ж сталося?»

Коли я зрозуміла, що я ціла і неушкоджена, я згадала про бабусю. Я відкрила очі і підняла голову, але тут же вирішила, що краще б я туди і не дивилася, так як на тому місці де секунду тому стояла стара, був встромлений шматок арматури. Моя фантазія почала мені малювати жахливі картини.

Я щільно заплющила очі, а скло боляче ввійшло в мою шкіру. Сльози градом текли з моїх очей. Я не знаю скільки я так пролежала. Мене підняли люди, які почали очищати мене з завалів. Вони щось говорили, лиш їх зовсім не чула. У цей момент я зрозуміла, що я втратила слух. Я не чула нічого: людей, виття сирени. Я просто повертала голову в надії відшукати хоча б якесь джерело звуку.

Я сказала людям, що не чую їх, тоді хтось них легенько ляснув мене по вухам і звуки з’явилися правда, якісь приглушені, але я була рада й цьому.

Чоловіки мене запитали, що у мене болить. Я почала мотати головою, так як дуже боялася побачити те, що залишилося від бабусі. Потім у мене запитали, чи можу я встати. Я поцікавилася у чоловіків, куди поділася стара.

– Та не було тут нікого, – почула я більш ніж дивну відповідь.
– Ну як же вона ось тут стояла і попросила, щоб я їй монетку підняла. Я тільки нахилилась і це все і сталося. Вона ось на цьому місці стояла, – показала я на місце, куди встромила арматура.
Навколишні почали дивно посміхатися, але лише чоловік, який стояв поруч сказав:
– Була вони чи ні – яка різниця. Можете бути їй вдячні, так як вона вам життя врятувала, якщо ви не нахилилися, то ця арматура проткнула б вас.

Я несподівано усвідомила, що вся історія, яка трапилася за секунду врятувала мені життя, але куди ж поділася бабуся?

Я почала озиратися, але ніде її не побачила. Вона також раптово зникла, як і з’явилася, а в моїй голові стали чутні слова: «Внучка, спасибі за копієчку».

Від госпіталізації я відмовилася і потрапила на третю пару. Однокурсники мене питали, що там сталося, і я вже в сотий раз повторювала свою історію.

Коли я прийшла додому і почала розповідати батькам про те, що зі мною сьогодні сталося, то, коли я згадала про смішну зелену хустку, то мама якось насторожено подивилася на мене і сказала:

– А на ній були жовто-блакитні квіти?
– Так були.
– Це прабаба тебе врятувала. Це її хустинка.

freepik.com

Мама мені тоді сказала, щоб я до церкви сходила і свічку за неї поставила. Я тоді перший раз зрозуміла, наскільки дороге людське життя і як можна легко його втратити.

Также интересно:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Close