Поїхала на відпочинок до сестри, яка живе біля моря. А отримала найгіршу відпустку, яка тільки могла бути!

Як же приємно усвідомлювати, що довгоочікувана відпустка все ж настане. Уже, напевно, років 10 я не була на морі. Так скучила по гарячому піску під ногами, по у сонцю і пляжу. Але організувати омріяну відпустку ніяк не виходило. То грошей не вистачало, то роботи занадто багато. Але в цьому році я вирішила – відпочину так відпочину!

Ми з чоловіком якраз думали, куди краще поїхати. І тут подзвонила Олена, моя двоюрідна сестра. Багато років тому вона вийшла заміж і переїхала до моря. Вона запрошувала нас приїхати до неї в гості. «Відмовити не дозволю», – впевнено сказала вона, і ми домовилися, що поживемо у неї 2 тижні.
Олена і її сім’я зустріли нас добре. Їх квартира і справді була розташована в будинку недалеко від моря. І спочатку все було чудово, поки не почалися дивні речі.

Звичайно, як гість я відчувала себе зобов’язаною допомагати господарям по дому. Але в якийсь момент я раптом усвідомила, що роблю дуже багато. Вранці я готувала сніданок і мила посуд. Причому потрібно було стежити, щоб господарі не з’їли нашу їжу (їх продукти ми їсти не могли, а вони наші – запросто). Потім обід на всіх і знову посуд, ввечері, відповідно, те ж саме. І між цим всім прогулянки на березі або купання.

pixabay.com

Якось ніяково висловлювати невдоволення (адже ми жили безкоштовно), але ніхто з родини Олени жодного разу не запропонував допомоги. А сама Олена приділила нам увагу тільки в день приїзду. За всю відпустку ми навіть толком не поговорили.

У підсумку я була вкрай незадоволена відпусткою. Перед тим як поїхати, розпитала людей на вулиці розцінки на орендоване житло в цьому місті. Потім відрахувала гроші і поклала на тумбочку в нашій кімнаті.

Коли ми вже були в дорозі, я зателефонувала Олені, подякувала за все і розповіла про гроші. Та почала чинити опір і запевняти, що все поверне. Але я відповіла, що це навіть не обговорюється.

Все ж ми поспілкувалися. Правда, по телефону і в різних містах, але це допомогло нам більше зрозуміти один одного. Ми згадували дитинство, говорили про теперішнє і прийшли до висновку, що нам всім дуже бракує уваги і турботи.

Однак я не змінила своєї думки про цю подорож. Довгоочікувана відпустка не вдалася. Я лише шкодую, що зробила так, як планувала. Краще б ми оселилися в готелі. Це було б і дешевше, і спокійніше. Буде урок на майбутнє.

Также интересно:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Close