Подруга відмовляється підходити до свого тримісячного сина, коли він прокидається і плаче

З Оленою ми були дуже дружні, коли вони з Олексієм стали нашими сусідами. Але через рік вони переїхали в інше місто.

Дуже шкода було розлучатися з подругою, начебто і не дуже далеко їздити, на машині близько трьох годин, але часто не наїздишся. А коли ми практично в один і той же час з Оленою завагітніли, стало ще прикріше, що не поруч. Було б так круто разом з малюками гуляти. Але ми зідзвонювалися практично кожен день, ділилися враженнями і відчуттями від вагітності.

Наш син народився в жовтні, малюк Олени двома місяцями пізніше. Я ділилася з подругою лайфхаками і рекомендаціями різних дитячих засобів і продуктів.

Коли наші малюки трохи підросли, ми з Оленою почали планувати зустріч. Вирішено було, що так як наш син старше і ніби як краще почувається в машині, то ми поїдемо до них у гості.

Зібралися з чоловіком і вирушили в дорогу. Коли приїхали до Олени, було вже пізно, тому я відразу ж пішла укладати сина спати. Повернувшись до вітальні, побачила, що вже був накритий стіл і все готово для посиденьок.

– Оленка, ну ти швидко все організувала. А де ваш малюк?
– Спить уже. – посміхнувшись, відповіла подруга.
– Ого, це так швидко ви його поклали? – здивувалася я.
– А ми його не вкладаємо, просто залишаємо в ліжечку і йдемо. Він сам засинає.
– Нічого собі, круто … – я була в захопленні, що тримісячний малюк може сам засинати, без заколисувань та інших маніпуляцій.

Загалом, тільки ми сіли за стіл і почали обговорювати усі новини, про всі радощі і прикрощі молодих батьків, як раптом хтось із малюків почав плакати. Я відразу не зрозуміла мій чи Олени , але на автоматі кинулася в кімнату, де був син.

– Наталю, зупинись. Це Саша мій плаче. – засміялася Олена, прикрутивши звук на моніторі, але ні вона, ні її чоловік не зрушили з місця.
Малюк плакав, не вгамовувався.

– Олена, він же плаче! Ти що, не збираєшся йти? – здивувалася я.
– Ні, нехай кричить, скільки влізе! Я не піду. Досить, бігали навколо нього перший час, ось і розбалували. Вже виріс, нехай сам себе заспокоює.

А малюк кричав не своїм голосом. Хотіла сама піти заспокоїти дитину, але подруга не дала. Вони з чоловіком стояли на своєму. А маленький Сашко все не вгамовувався. Коли в черговий раз я сказала Олені, що шкода малюка, адже він так плаче, маленький ще, чоловік зачепив своєю ногою мою і я замовкла.

40knig.ru

У продовженні вечора ми говорили про щось, не пам’ятаю про що, тому що важко це робити під надривний рев немовляти. Сашка прокричав двадцять хвилин перш, ніж знову заснув.

Вихідні ми провели в жахливій напрузі, коли Сашу клали спати, а під час неспання все було добре. Наші малюки, здається, сподобалися один одному.

Мені здалося, що у Олени післяпологова депресія. Я робила спроби поговорити про це з нею, але вона тільки відмахнулася

Їхали ми з важким серцем. Начебто, не хочеться лізти не в свою справу, але з іншого боку – страждає ні в чому не винна дитина.

Также интересно:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Close