Подруга місяць запрошувала мене на свій День народження. А коли я прийшла, запропонувала просто чаю

Подруга запросила мене на свій День народження ще за місяць до нього. Усі вуха продзижчала, мовляв, спробуй не прийти, в мене ювілей. Вона збиралася організувати дівич-вечір, без чоловіків, але з дітьми. Ірина планувала дітям окрему кімнату виділити, щоби ми не заважали один одному.

pixabay.com

Я погодилася, хоч, якщо чесно, йти на свято не хотілося. По-перше, понеділок – робочий день. У мене робота до 7, поки доїду, вже буде досить пізно. По-друге, я не знала, що їй дарувати та й з грошима було не дуже. Але Ірина вкотре нагадала, що їй головна присутність, а не подарунок.

– Я буду тебе чекати! Замовимо піцу, салати та закуски приготую, дітям тортик куплю. Буде весело! – щебетала Іра.

Довелося здатися та готуватися до свята. Я раніше відпросилася з роботи, щоб себе і дітей зібрати. Заздалегідь купила подарунок подрузі, а дорогою зайшла до магазину за гостинцями для дітей.
Усю дорогу я вагалася. Ось зовсім не хотілося йти. Коли я зайшла до під’їзду, перетнулася з чотирма жінками. Це були наші спільні знайомі. Явно напідпитку вже. Я ще й здивувалася, що такий збіг, мовляв, також щось святкують.

Ірина відчинила мені двері і сказала:
– Ой, ти прийшла? А я вже не чекала… Ну, проходь! Діти з тобою? Мої у бабусі залишилися.

Я забарилася, а подруга продовжила:
— До мене дівчата з роботи заходили, все вже з’їли. Лише торт залишився. Щоправда, на всіх вас не вистачить. Чай зробити? Заходьте!

Мені стало зовсім ніяково, ось чуло моє серце, що нікуди йти не треба. Я віддала подарунок та гостинці, а потім сказала:
– Дякую за прийом. Чай ми і вдома поп’ємо. З Днем народження! А нам додому ще довго повертатися.
– Ну як хочеш. Якось іншим разом посидимо, без дітей! — відповіла Ірина.

Тоді я вирішила, що “іншого разу” вже не буде. А ви колись потрапляли в подібні ситуації?

Также интересно:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Close