Почали жити у свекра, а він думає, що в нього тепер прислуга є

Опинились ми з чоловіком у дуже скрутних обставинах, через які довелося переїхати жити до свекра. Жили ми там декілька місяців, тому що терпіння на більший період проживання у мене не вистачило. Важко було почуватися справжньою прислугою в будинку пана. Саме так і ставився до мене батько мого чоловіка. І тепер нізащо на світі не погоджуся з ним жити, навіть якщо їсти не буде чого.

pixabay.com

У чоловіка батьки давно розлучені. Виховував чоловіка батько, тому що у його мами давно інша родина. Може, тому до жінок Віктор Олександрович не має особливої симпатії. Спочатку він не справив на мене ніякого враження, здався похмурим, трохи сварливим. Але оскільки він один виховав мого чоловіка, я постаралася одразу налагодити з ним стосунки.

Своєї квартири у нас із чоловіком не було. Ми винаймали кімнату протягом кількох місяців, почали відкладати на покупку квартири, але я завагітніла, тому грошей особливо не вдалося зібрати. Дуже скоро мала народити, грошей було мало, ось ми й вирішили попроситися пожити у батька чоловіка. Хоча пошкодувала я про це вже за кілька днів після початку нашого спільного проживання.

Стільки прибирання, прасування, готування я не бачила ніколи. Адже мені було вже важко пересуватися навіть по квартирі. Через місяць я мала вийти в декрет, живіт уже був великий. Я продовжувала виходити на роботу, а вдома на мене замість відпочинку звалювалися домашні справи.

– Чого ти тут розвалилася? – Прикрикував Віктор Олександрович, якщо я сідала на хвилинку на диван або лягала на ліжко, коли мені ставало зовсім погано. – Ти ж не хвора, а лише вагітна. Замість тебе стрибати з ганчіркою ніхто не буде.

І мені доводилося знову витирати пил, мити стіни, двері, підлогу, готувати, перемивати якісь темні кути. Розуміння у батька чоловіка не було. Він давав дедалі більше завдань із прибирання. Мені здається, що прибирала навіть ті кути, де це не робилося років з десять. І говорив це батько чоловіка мені завжди лише тоді, коли мій чоловік був на роботі. Я намагалася затриматися десь на вулиці, але це теж не рятувало.

– Я з роботи прийшов! Де ти вешталася? – прикрикував Віктор Олександрович, якщо я не встигала приготувати їсти до його повернення. – По підлозі навіть у тапках не пройти. Хрумтить все під ногами, а вона знову лежить!

І так він міг кричати, принижувати мене постійно. Я трохи навіть звикла, намагалася йому не суперечити, бо чоловікові не хотілося скаржитися. Надто важко йому на той час доводилося. Він влаштувався на другу роботу, тож я намагалася налагодити стосунки з його батьком самостійно.

Але претензій ставало дедалі більше. То я мало солі в суп поклала, то ложку не так помила. Іноді скарги були настільки дивними, що мені просто смішно. Я вже мала мити підлогу до роботи і після роботи, прасувати не тільки наші речі, а й його сорочки.

– Чому я маю за праску хапатися, коли в хаті баба живе! – кричав він. – А якщо мій син з такою бездарою одружився, то нехай розлучається. А то лежить лише цілий день!

Після спільного життя з батьком мого чоловіка я зрозуміла, чому його мати так швидко від нього втекла. Терпіти таку людину було просто неможливо. Я почала навіть поважати цю жінку, яка змогла витерпіти кілька років біля такої жахливої людини. Вона була просто святою. Я ж одного разу просто не витримала.

Того дня я була на кухні та мила посуд. Увійшов батько чоловіка і почав робити зауваження, що я роблю все не так, як треба. І мені раптом просто набридло миритися із самодурством цього пана. Я кинула в мийку тарілку, мовчки витерла руки та пішла збирати речі. Краще я буду жити недоїдаючи, ніж зіпсую остаточно собі нерви. І думати мені треба тепер не лише про себе, а й про дитину. Набридли ці скандали.
– Ось і котись, куди хочеш, – кричав батько чоловіка, а потім вибухнув добірною лайкою.

І тут прийшов мій чоловік. Він мало не накинувся на батька з кулаками, але я вчасно вивела його з дому. Вже наступного дня ми змогли винайняти квартиру. З батьком мій чоловік поки що не спілкується. Занадто образив він мене. Той йому вже встиг надіслати кілька гнівних повідомлень, що він проміняв рідного батька на незрозумілу бабу. Після таких слів мій чоловік припинив спілкування з батьком.

Не розумію, як у такого батька міг вирости такий добрий син. Може, його батько став так поводитися з ревнощів, або ще з якоїсь причини. З’ясовувати це у мене немає сил. Але поки що ми не спілкуємося.

Также интересно:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Close