Після народження другої дитини мій чоловік дуже змінився. Він став просто нестерпним

Ми із чоловіком почали будувати стосунки, коли нам було по 20 років. Звичайні закохані студенти будували плани на майбутнє та носили рожеві окуляри. Нас не цікавили фінансові проблеми та інші проблеми — ми жили одним днем. Любили один одного і насолоджувалися кожною хвилиною. Спочатку нас розділяла відстань, але чоловік знаходив можливість приїхати та побачитися зі мною.

Після закінчення навчання ми знайшли роботу та вирішили жити разом. Потім розписалися та оселилися у комунальну квартиру. До декрету я отримувала хорошу зарплату, більшу за чоловіка. Але потім після народження дитини наш сімейний бюджет став плачевним.

pixabay.com

Ми не сумували. Знаходили можливості та робили все, щоб облаштувати гідне життя. Після народження доньки наше життя, звичайно, змінилося, але не суттєво. Я намагалася згладжувати всі конфлікти, щоб зберегти сім’ю.

Коли донька пішла до садка, я планувала виходити на роботу. Проте чоловік наполіг на тому, щоб ми одразу подумали про другого малюка. Я погодилася з ним. Друга вагітність була дуже важка, ще й усілякими діагнозами нас лякали, але, на щастя, все обійшлося.

Після народження сина наше життя перетворилося на пекло. Чоловік почав хамити мені, огризатися і спілкуватися зверхньо. Ми часто лаялися через якісь дрібниці, тому ситуація в сім’ї, м’яко кажучи, була несприятлива. Все продовжується і зараз. Мені дуже не подобається, як чоловік до мене ставиться, адже я такого ставлення не заслужила. Всі ці 9 років я його підтримувала, допомагала йому.

Я повністю залежу від чоловіка, тому що сиджу в декреті. Ми живемо у його квартирі, машина теж оформлена на чоловіка. Та й кар’єрними сходами він помітно просунувся за ці роки, тому часто демонструє свою перевагу.

Я чудово розумію, що йому теж зараз нелегко, але ж не можна руйнувати сім’ю. Він наполягав на другій дитині – це була його ініціатива. Чого тепер злитися? Мені дуже хочеться вийти на роботу і стати на ноги, щоб хоч якось позбутися цієї залежності. Я дуже сподіваюся, що цей тяжкий період колись закінчиться, адже жити так неможливо. Постійна лайка довела до того, що моя самооцінка скотилася нижче за плінтус і з’явилися необґрунтовані комплекси.

Я вірю в те, що після виходу на роботу все стане на свої місця. А якщо ні — розлучатимемося.

Также интересно:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Close