Під мою гарячу руку потрапили всі. Підсумок був такий: свекруха побігла чистити картоплю, а її дочка мити посуд

Мати чоловіка зі своєю донькою позбавили мене та моїх дітей майбутнього. Вони нахабно обібрали нас, за повної підтримки мого чоловіка. Щодня родички чоловіка тільки й робили, що дзвонили йому з проханнями, він став для них справжньою “дійною коровою”.

– Дімо, нам нема чим сплатити комунальні послуги.
– Дімо, нам їсти нічого.
– Дімо, виручи мене, будь ласка. Мені нема за що купити бензин. Навіть не знаю, що мені робити.
– Синочку, ми тут із твоєю сестричкою вирішили до театру сходити, нам квитки потрібні.

Мій дорогий чоловік біг на допомогу до своєї матері з сестрою з грошима в дзьобику за першим їхнім покликом. Поки чоловік мав гарну заробітну плату, для нашої сім’ї такі витрати були не критичні. Коли я вдруге пішла в декрет, Діму скоротили на роботі. Чоловік дуже довго шукав собі роботу, все тому, що він звик до хорошої заробітної плати. Йому пропонували чимало різних вакансій, але зарплата там була нижчою, ніж він отримував раніше, тому він обходив їхньою стороною.

У мене більше не було сил пояснювати чоловікові, що якщо він лежатиме цілими днями на дивані, то в нас точно грошей не додасться від цього. І мені довелося самій виходити на роботу раніше за визначений термін. А Діму залишила сидіти з дітьми.

Минуло майже сім днів, як я відпрацювала. І знову почалися дзвінки від свекрухи та її дочки, але тепер уже особисто мені. Але тільки я, не Діма, одразу поставила їх на місце. Я їм дала пораду самим влаштуватися на роботу, а не шукати зручну для себе шию, щоб сісти та ніжки звісити. Звичайно ж, родички чоловіка одразу ж зателефонували йому і поскаржилися на мене. Вони і підкинули моєму чоловікові один спосіб, як можна заробити грошей навіть не напружуючись.

Увечері, коли я повернулася додому з роботи, на мене чекав сюрприз, а точніше поповнення в сім’ї. Жити до нас переїхали мати чоловіка та його сестра, а свою квартиру вони вирішили здавати, щоб мати з цього дохід. Моєї думки, звичайно ж, ніхто навіть і не спитав.

Свекруха на мене налетіла прямо з порога.
– Що, з’явилася? Коли вечерятимемо?
Чоловік узяв у мене пальто і сказав.
– Люба, тільки не лайся. Вони потрапили у дуже важку ситуацію, ми ж не можемо залишити їх у біді? Вони зовсім трішки поживуть у нас. А, і правда, коли вечеря буде?

Я пішла на кухню, а там сидять діти, перемазані в шоколаді з голови до ніг. Стоять порожні каструлі та гора немитого посуду. Стіл теж ніхто не здогадався витерти. Я не стала навіть розпитувати, хто здогадався дати дитині 1 року шоколад. Під мою гарячу руку потрапили всі.

pixabay.com

Підсумок був такий: свекруха побігла чистити картоплю, а її дочка мити посуд. Раз вони вирішили жити з нами, то нехай тоді допомагають мені по дому, відпрацьовують. Я не збиралася годувати цих ледарів. Розбіглися тут. Думали, що я зараз прийду з роботи вся втомлена, і ще буду їм вечерю готувати, та ублажати їх.

Час минав, а родички чоловіка так і не збиралися з’їжджати від нас. Ті гроші, які вони отримували з оренди своєї квартири, їм вистачало всього на 7 днів. Потім починали в мене клянчити гроші, але від мене вони постійно чули відмову. Вони від цього приходили в сказ. У нашій сім’ї все частіше стали відбуватися сварки.

Настав мій День народження. Сестра чоловіка мене взагалі навіть і не привітала, а свекруха пробурмотіла щось собі під ніс, та й то заради пристойності. Ми з чоловіком та дітьми поїхали відзначати свято до моїх батьків. Мама мені подарувала теплий в’язаний светр, який зв’язала своїми руками.

Повернувшись додому я вирішила, що так більше тривати не може. Попросила їх зібрати речі та покинути нашу квартиру. Чоловік, звичайно ж, встав на сторону батьків. Але тоді я йому відповіла, що якщо він так хоче – може йти з ними. Він замовк в цей ж момент.

Відтоді пройшло два місяці, а свекруха моя зі мною так і не розмовляє. Я вважаю, що це і на краще!

Также интересно:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Close