Ось якою непередбачуваною буває людська доля! Неймовірна історія життя Семена та Люби

Після того, як Семен Миколайович вийшов на пенсію, він ніби втратив сенс життя. Двічі був одружений. Дітей немає. Кому тепер потрібний? Жив один.

Колись у нього була дівчина. Красуня. З пишною русою косою та блакитними очима. Так вони любили одне одного, що можна було писати романи. А потім Семен відслужив повернувся до рідних країв. Спочатку вони з нею листи один одному писали, проте незабаром місцеві дівчата закрутили йому голову, і забулося армійське кохання.

Зараз він розумів, що вчинив неправильно, а тоді йому було байдуже. Залишалося тільки згадувати цю закохану і просту дівчину, яка змінила його життя. 40 років минуло, а він досі пам’ятав адресу Люби.
Семен вирішив написати листа. Ні, не романтичне, написав кілька загальних фраз і запропонував зустрітися. Відповіла колишня кохана одним словом: “Приїжджай!”.

Семен Миколайович купив квиток на поїзд, заскочив у купе і став чекати доленосної зустрічі. Там познайомився зі своїми попутниками, смикнув кілька чарок і зав’язав розмову. Разом з ним у купе було двоє чоловіків і одна жінка.

Коли обговорили усі теми, почали говорити про жінок.
– Ганно, у вас є чоловік? – спитав Семен у супутниці.
– Ні, чоловіка нема, але є дитина.
– Важко?
– Навіть не знаю, звикла, певне. Мама виховувала мене без батька, ось і я сама виховую сина. Така доля.
– А я зовсім один.
– Давайте ми вас засватаємо, – засміявся інший попутник.
– Ні, Ганнуся надто молода для мене, та й їду я до тієї жінки, яку люблю.

Анна та Семен довго говорили про життя. Було між ними щось таке, що зближало їх.
– Дуже шкода, що доведеться розлучатися. Вас хтось зустріне? – запитала Ганна.
– Ні. Я знаю адресу, тож спробую дістатися сам.

Вийшовши з поїзду, Ганна сказала:
– А ось моя мама. Ходімо познайомимося, вона дуже гарна жінка.

pixabay.com

Семен дивився на Любочку і плакав. Це була його Любочка. Така ж гарна, щоправда, постаріла з роками.
– Ми з твоєю донькою в одному купе їхали, – з усмішкою сказав Семен.
– З нашою донькою, Семене.
– Як так? Чому ти про це мені не сказала?
– Щоб тримати тебе дитиною? Я хотіла, щоб ти поряд через кохання був, а не просто так. От і не розказувала нічого.
– А тепер так точно вам нікуди не подітися від мене. Мої улюблені дівчата! – обійняв Семен Миколайович Аню та Любу.

Также интересно:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Close