Ніколи не думала, що буркотливий свекор замінить мені рідного тата

Одружилися ми з Олегом зовсім молодими і грошей особливо ще ніхто з нас не заробляв. Тому про своє власне житло доводилося поки що лише мріяти. Але проживши деякий час разом, ми серйозно замислювалися про дітей. Олег дуже просив, щоб я йому сина народила. Ось тут ми вже й задумалися про покупку свого житла. Лише де взяти гроші?

Половина всіх наших доходів йшла на оренду квартири та комуналку. А на частину, що залишилася, ми жили, купували продукти, одягалися. Та й сходити в кіно чи на концерт теж хотілося. Коли я звернулася за допомогою до батьків, хотіла взяти гроші у борг. Вони мені культурно натякнули, що мають свої потреби так само.

Тим більше в мене був ще молодший брат, якого треба було вчити. І взагалі вони йому на квартиру збирають. Тому що на майбутнє коли він одружується, буде потрібен свій кут, куди дружину привести, адже це чоловік повинен житлом свою сім’ю забезпечити. А мені треба було раніше думати, коли одружувалася. Треба було одразу вже з квартирою чоловіка собі шукати.

Значить, братові квартиру, а мені навіть у борг не дадуть. Але на батьків ображатись я не стала. Нехай роблять, як вважають за потрібне. Посидівши і подумавши, чоловік запропонував переїхати жити до його батька похилого віку. Свекор жив у трикімнатній квартирі. І давно вже кликав нас до себе жити. А зараз ще раз нагадав про свою пропозицію.

Чоловік мене вмовляв цілими днями наводячи купу аргументів. Що і гроші, які зараз йдуть на орендовану квартиру, відкладатимемо на іпотеку. Та й за батьком потрібен нагляд. А їздити з околиці, де ми живемо, до батька в центр було не дуже зручно, на дорогу йшло багато часу і грошей.

Вислуховувати доводи чоловіка день у день мені набридло, і я подумала, а чому б і ні. І ми, здавши орендовану квартиру господині, зібрали свої речі і переїхали до свекра. Особливої радості я звичайно не відчувала, але подумки я вже представляла свою нову, світлу та затишну квартиру.

Ці думки й допомагали мені витримати цілих дев’ять місяців у квартирі свекра. Хоч квартира і була у центрі, але ремонт там робили вже дуже і дуже давно. Шпалери вже пожовкли і відклеювалися. Плитка і паркет були всі в тріщинах, і від бруду було неможливо дізнатися, якого кольору він був спочатку.

Перші два тижні ми з чоловіком тільки й робили, що відтирали та відмивали все довкола. Чоловік відремонтував усю сантехніку і полагодив меблі. Я, як могла, навела все в більш менш доглянутий вигляд. Повісила нові штори у всіх кімнатах. Ми розійшлися не на жарт, і в планах було ще багато. Але свекор почав наполегливо бурчати, що йому набридло це вічне прибирання і вистачить вже нам свої порядки тут наводити.

Дівчатка, для тих, хто скаржиться на життя зі свекрухами, запевняю вас зі свекром життя не краще. Я намагалася тримати себе в руках. Розуміла, що свекор чоловік похилого віку і взагалі заради чоловіка я повинна шанобливо ставитися до його батька. Але як же мене дратувало його човгання і бурчання вранці. Свекор вставав рано і розпочинав свій щоденний обхід. То каструля не на тому місці, телевізор із розетки не вимкнули. А коли дивився лічильники, то взагалі за серце хапався, скільки я води витрачаю на щоденні свої процедури.

А потім я завагітніла. Оо… Це окрема історія. Як я тільки змогла пережити ці місяці, які мала проводити в спокої і турботі. Свекор постійно димів як паровоз, готував усе вічно із засмажкою. Ці запахи мені досі ночами сняться і те, як я майже всю вагітність провела в обійми з унітазом.

А ще свекор любив випити. Ні, затятим алкоголіком він звичайно не був. Але часто випивав і потім на нього накочувала ностальгія і ми до ранку вислуховували всі ці історії, а деякі з них так по кілька разів.
І як я була рада, коли чоловік влаштувався на нову високооплачувану роботу. Це дало нам можливість швидше накопичити грошей. Ми змогли взяти квартиру нашої мрії в новобудові.

Але треба зауважити, що й свекор був радий не менше нашого. Тому, що він може спокійно дивитися футбол на весь будинок і все буде знову так, як він звик. Коли я народила свого синочка і лежала в палаті, зайшла медсестра та передала мені пакет. Я подумала, що це мій Олег передав. Відкривши пакет, я побачила там, мої улюблені йогурти та апельсини, сир. А ще полуничний компот. А на дні пакета лежала записочка.

«Моїй донечці, щоб молоко для онука пожирніше було»

У мене аж сльози з очей покотились. І тепер для мене нема більше буркотливого свекра, а є тато. І тепер я з усмішкою згадую всі наші розбіжності та суперечки протягом тих дев’яти місяців.

pixabay.com

Тато приїжджає до нас часто пограти із онуком. Або ми до нього їздимо щонеділі на його фірмовий борщ, з млинцями. З онуком вони взагалі справжні друзі постійно дзвонять один одному та діляться новинами. Син повідомляє дідусеві, які нові іграшки завезли до магазину. А дідусь наступного ранку вже стоїть у нас на порозі з тією самою іграшкою в руках.

Я навіть говорю іноді татові, що він так зовсім нам сина розпестить.
А ми, накопичивши ще грошей, зробили йому ремонт у квартирі та купили нові меблі. Нехай і старий поживе в затишку та красі. Він цього заслужив.

Также интересно:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Close