Невістка навіяла синові, що я повинна переїхати до їхньої квартири на околиці, щоб вони могли обживатися в моїй, але мене це не влаштовує

Іван – мій єдиний син. Він ріс у благополучній сім’ї, ми з чоловіком дали йому гарну освіту, вклали в нього всі гроші та сили. І жодних претензій до нього не було. Він ріс розумним і працьовитим хлопцем, отримав диплом, влаштувався на хорошу роботу. Наразі будує кар’єру, а керівництво його дуже цінує.

pixabay.com

Мого чоловіка не стало три роки тому. Син – все, що в мене залишилося. Звичайно, засмучуюсь, що ми так і не змогли забезпечити Івана власним житлом. Щоправда, і ми з чоловіком до 40 років тулилися по орендованих квартирах, поки не купили свою. На покупку ще однієї нас уже не вистачило. Хоча я впевнена, що у сина і так вдасться накопичити на власне житло.

Коли у нього зав’язалися серйозні стосунки і він заявив, що одружуватиметься, я страшенно зраділа. Мріяла, що скоро няньчитиму онуків. Та й обраниця Івана мені сподобалася — тиха та скромна дівчинка. Щоправда, після весілля її характер став змінюватися, причому не на краще.

Спочатку молоді поїхали у дорогу подорож, витратили на це купу грошей. Потім невістка чомусь вирішила звільнитися з роботи, щоб знайти собі краще місце, але так і не знайшла. Вже другий рік сидить удома і нікуди не поспішає влаштовуватися.

Добре хоч, що молодим за оренду житла не доводиться платити. Невістка має власну однокімнатну квартиру. Невелика, з крихітною кухнею, в не найкращому районі (майже на околиці нашого міста). Зате своя. Інакше я не знаю, як вони прожили б на одну зарплату…

Справа в тому, що невістка хоч нічого й не заробляє, зате вміє витрачати гроші з розмахом. У салони краси вона бігає регулярно, а це все обходиться недешево. Син виправдовується, що дружині потрібно добре виглядати, адже вона постійно ходить на співбесіди. Але куди вона ходить, що її ніде не беруть?!

Одного разу я була в них у гостях, ми розмовляли. Я натякнула, що добре б їм уже дитинку завести. На що невістка театрально зітхнула і поскаржилася, що у їхній квартирі місця й так мало. Я сказала, що можна ж іпотеку взяти, як багато хто робить. Але у відповідь почула лише, що грошей і так не вистачає. Нагадувати невістці, що вона вже не перший рік без роботи сидить, я не стала.

А зовсім недавно син із невісткою самі напросилися до мене у гості на вихідні. Я зраділа, наготувала улюблених голубців Івана, почала чекати. Навіть і подумати не могла, що молоді не просто скучили, а задумали помінятися квартирами. За чашкою чаю син запропонував, щоб я переїхала до їхньої квартири, а вони до моєї.

Мовляв, мені й однієї кімнати достатньо, і за комуналку менше платити, і з прибиранням справлятиметься простіше. Та й оформляти нічого не потрібно, звичайний переїзд. Такий спосіб вони придумали, щоб в іпотеку не влазити. Але я відразу відмовила!

Квартира їх мені не подобається, тамтешній район та сусіди мені теж не до душі. На роботу звідти мені добиратися далеко. До того ж у моїй квартирі все зроблено під мої потреби, у мене гарний контакт із сусідами, та й тут мені просто зручно. Звикла я. З якої радості я повинна жити не зрозумій де?

Розумію, що Івану цю думку втовкмачила його дружина, сам він таке придумати не міг. Мало того, що вони не поставилися з розумінням до моєї відмови, так ще й образилися. Дзвоню тепер синові, а він навіть трубку не бере. Дуже неприємно, що вони з невісткою думають лише про себе.

 

Также интересно:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Close