Я забувала зателефонувати мамі. А вона говорила, що, напевно, нікому не потрібна, що вже стала стара

Нещодавно я вийшла заміж, і ми з чоловіком переїхали жити в інше місто. Мамі я не переставала дзвонити, робила я це кожен день. Ми з нею розмовляли по багато годин, я дуже довіряла своїй мамі, дуже її любила, завжди розповідала, що у мене сталося за день, як справи.

Розповідала про роботу, яка погода, і все інше. Але я завагітніла, і у мене стало менше часу йти на те, щоб зателефонувати мамі. З’явилися якісь свої турботи, мені потрібно було сходити в поліклініку, потрібно було збирати всі папірці, та ще й робота зверху. Тому, іноді, я тільки вночі згадувала, що я забула подзвонити мамі.

pixabay.com

Тому ми з нею домовилися, що я буду їй дзвонити в понеділок, в середу і в п’ятницю ввечері. Якщо ж, я забувала зателефонувати, то мама сама мені набирала і вичитувала мене.

Реклама

Казала, що вона, напевно, нікому не потрібна, що вже стала стара, а ось, коли була молода, і ми були маленькі, то, звичайно, мама була потрібна всім. Вона нас виховала, вивчила в школі, ми закінчили інститути, почали працювати. Я вийшла заміж, брат одружився, ми роз’їхалися по містах, і зараз мама нікому не потрібна. До неї нікому немає ніякого діла, нікому не цікаво як вона живе.

Я намагалася виправдовуватися перед мамою, що я не можу часто з нею зв’язуватися. Навіть з чоловіком ми зараз бачимося рідше, тому що я, то на роботі, то в поліклініці. Вночі у мене бувають напади, у мене тягне ноги, набрякають, мене нудить. Але мама не хотіла цього чути. Коли народилася дитина, часу стало ще менше, але мама, мабуть, цього теж не розуміла. Вона стала ще більше на мене насідати. Могла подзвонити серед дня, коли дитина спить, я їй говорила, що вона розбудила дитину, що вона зараз плаче, мені треба взяти її на руки, але мама не хотіла цього чути. Вона тиснула тільки на одне, що вона зараз стара, що ми напевно хочемо від неї позбутися, запроторити в будинок для людей похилого віку, або ще щось на зразок цього.

Так вона переживала-переживала, і довела себе до того, що їй стало погано, і довелося викликати швидку. Приїхала швидка, до неї зайшла жінка, вона була вже не молода, чому мама дуже здивувалася. І, коли медик її запитала, що сталося, то мама почала розповідати, що діти її кинули, поїхали в інші міста, і зараз до неї немає нікому ніякого діла.

Тоді стара жінка-медик сказала, що вона колись закінчила медичний коледж, її розподілили працювати в місто, там вона і закріпилася. А в селі у неї залишилася рідня, спочатку не стало батька, але не було часу навіть приїхати на похорон, бо вона була зайнята роботою. Залишилася мама одна, але до мами теж їхати було ніколи. Вона напише їй лист, та й все з тим. Мама дуже чекала, дуже сумувала, але вона не могла вирватися з роботи, тому так і не приїхала до мами, коли та ще була жива. Приїхала вже тільки на могилу. Її дуже мучила совість через те, що вона не встигла.

Реклама

Коли медик пішла, моя мама задумалася, що може вона неправильно поводиться з нами. Що, може, у нас теж є свій час, який ми хочемо приділити своєму чоловікові, дітям, сім’ї в цілому. Та й робота не стоїть на місці.

Тоді вона зателефонувала мені, вибачилася переді мною, і сказала, що вона думала, раз ми не телефонуємо, значить ми її не любимо, вона нам не потрібна. Але зараз вона зрозуміла, що дзвінки це ще не означає, що тебе не люблять.

Также интересно:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Close

Adblock Detected

Please consider supporting us by disabling your ad blocker