«Нема чого народжувати, раз подорожувати хочеться!»

Одного разу їхала я в поїзді і мимоволі стала свідком конфліктної ситуації між двома пасажирками.

kazan.kp.ru

Виходячи з моїх спостережень, можу сказати, що пасажирів, залежно від того, як вони ставляться до попутників з дітьми, можна розділити на декілька категорій:

• демонстративно показують невдоволення, адже їх поїздка тепер зіпсована;
• ввічливо зображують, що сусіди з дітьми їх не бентежать;
• співчуваючі, тому що у самих діти;
• громадяни інших країн: часто, бачачи дітей, вони не приховують свого інтересу до малюків, широко посміхаються, немов перед ними їхні рідні діти або онуки. Часом вони, звичайно, перегинають палицю зі своєю дружелюбністю, коли хочуть ще і погладити або зробити фото з дитиною.

В тій поїздці я зіткнулася з пасажиркою першої категорії. Ось, як все було.

У вагоні їхала мати з десятимісячним малюком. Я сама не з чуток знаю, як важко даються поїздки, коли діти в такому віці, тому що дитя до пуття не ходить ще, але вже повзає і все пробує на смак. А якщо мати забороняє з якихось причин облизувати черевики або сумку, – бути істериці.

Ось, і дитина тієї жінки весь час істерила і не припиняла плакати, як би мама не заспокоювала. І ось, одна незадоволена дамочка почала реагувати зухвало: закатувала очі, чмакала, важко зітхала, навіть голосніше малюка.

kazan.kp.ru

А через пару хвилин не витримала і сказала: “Так коли ж вгамується ваш крикун?”. Варто відзначити, матуся, в принципі, намагалася його вгамувати. Жінка ще деякий час намагалася заспокоїти малюка, а потім вийшла разом з ним в тамбур, щоб не дратувати сусідку.

А та, тільки мама з дитиною вийшли, говорить інший попутниці: “Яка нахабність! Народили, а потім тягають дітей по потягах! Нічого народжувати, якщо хочеться подорожувати! А якщо вже народила- так вдома сядь і сиди! “

А що ви думаєте про це? Як реагуєте на істерики чужих дітей?

Также интересно:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Close