Не спитавши у мене, сестра відправила до мене жити племінницю та її подругу. Довелось відправляти їх назад додому

Ми з сестрою в добрих стосунках, принаймні мені так здавалося до певного моменту.

Вранці в неділю, коли я ще спала солодким сном, пролунав телефонний дзвінок. То була моя сестра. «Танюш, приймеш моїх дівчаток? Донька з подругою вирішили вступати у вашому місті, але спочатку їм потрібно буде десь пожити. Ти ж знаєш, що грошей на орендовану квартиру у нас немає, допоможи». Я спросоння не відразу зрозуміла, про що мова йде, але ідея мені вже не подобалася. Що означає пожити? У нас із чоловіком двокімнатна квартира, в одній кімнаті спимо ми, в іншій діти. Зайвого місця немає.

«А чим я їх годувати буду?», — задала я сестрі наступне запитання, яке мене теж непокоїло.
«Алло, алло, я тебе не чую. Давай потім все обговоримо», – сказала сестра і вимкнулася.

Я спробувала передзвонити їй, але телефон мовчав. Через тридцять хвилин у двері постукали. На порозі стояли дві дівчинки, як обіцяла сестра. Зачинити двері перед їхнім носом у мене не вистачило нахабства. Я запросила гостей пройти до кімнати. Дівчатка були голодні, тому я одразу запропонувала їм сніданок.

Особливих страв не готувала, просто поставила на стіл те, що ми самі їли. Гості відмовилися від манної каші, поїли лише яєчню з бутербродами. «Ми більше любимо млинці, а кашу не любимо», – сказала племінниця. «Так, млинці зі згущеним молоком», – додала її подруга. Я пояснила дівчаткам, що я не маю ні бажання, ні матеріальних можливостей готувати їм щось особливе. «Хочете, смажте млинці самі», – запропонувала я.

pixabay.com

Вони погодились. «А де борошно та яйця?», — запитала племінниця. Я сказала, що борошно та яйця в магазині. І якщо вони ще чогось захочуть, то це теж можна купити в магазині. Дівчата переглянулися між собою. У мене залишилося враження, що сестра обіцяла їм золоті гори. Можливо, у мешканців маленьких містечок і створюється таке враження, що у великих містах щодня на сніданок їдять червону ікру. Але це не так.

Прокинувся чоловік. Він взагалі нічого не зрозумів, що відбувається у його квартирі. Звідки з’явилися гості і чому я їх годую на кухні. Довелося пояснити, що це племінниця приїхала вступати і що це ненадовго. Він погодився, хоча було видно, що вся ситуація не викликає у нього оптимізму.
Потім дівчатка вирушили до університету. А ми з чоловіком почали переносити речі з однієї кімнати до іншої, щоб звільнити місце для гостей.

Дівчатка повернулися пізно ввечері, вони розповіли, що їм не вистачає балів для вступу, але хочеться в місті залишитися. Ось тому вони житимуть у нас, готуватимуться до вступу, а потім, коли здадуть іспити, їм нададуть гуртожиток.

Цікава схема, але я вважала, що одна ланка в ній явно зайва. Це я. Чому взагалі не можна було зателефонувати до ВНЗ та дізнатися про бали, навіщо треба було їхати і створювати стільки незручностей собі та людям.

Я нагодувала дівчаток, а потім пояснила, чому нам буде не зручно жити всім разом цілий рік під одним дахом. Я люблю свою сестру та племінницю, але не хочу руйнувати власну сім’ю заради того, щоб в інших у житті все було гладко. Чомусь сестра не подумала, в яку незручну ситуацію вона ставить мене, звертаючись із подібним проханням. Тож чому я повинна дбати про те, що вона подумає. Дівчатка явно були засмучені перспективою повернутися до рідного міста. Напевно, сестра наобіцяла їм, що прийму їх у розхристані обійми і буду щаслива виконати будь-яку примху. Це вже не говорячи про харчування.

Я думаю, якщо їм так сподобалася столиця, то, можливо, це стане додатковим стимулом краще готуватися до іспитів.

Одним словом, наступного ранку я нагодувала дівчаток сніданком і відправила додому. Чоловік підтримав моє рішення і був щасливий, що так швидко закінчилося.

Через деякий час від мами я дізналася, що сестра розповідає всьому місту якою я виявилася злою, що виставила дітей на вулицю. Звичайно, це не приємно, але я впевнена, що вчинила правильно. Якщо вже підходити до цього питання, то й самій сестрі теж слід поводитися більш виховано. По-перше, попередити заздалегідь, а не коли діти вже на порозі. По-друге, запитати, а чи буде мені зручно прийняти гостей і на який термін. І запропонувати гроші на харчування. З цінами в магазинах, навіть якщо варити вермішель та картоплю, два додаткові роти – це вже відчутна витрата. Нехай каже, що хоче, а моя совість чиста.

А як ви вважаєте, чи мала рідна тітка прийняти у себе племінницю з подругою? Яку пораду ви могли б дати у такій ситуації?

Также интересно:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Close