На нашу допомогу не розраховуйте, заробляйте самі!» – сказала нам свекруха, у якої дві квартири.

На нашу допомогу не розраховуйте, заробляйте самі!» – сказала нам свекруха, у якої дві квартири. В одній вона живе з чоловіком, а другу здає в оренду. Так було раніше, коли ми з Кольою тільки-тільки зіграли весілля. Молоді і зелені, понадіялися на те, що з житлом нам допоможуть. Але не тут-то було!

freepik.com

Позиція батьків чоловіка була така. Раз ми вирішили узаконити стосунки, значить розуміємо, яку відповідальність на себе беремо. Значить потрібно гарувати як прокляті, щоб себе забезпечити. Іншого виходу у нас і не було, тому ми бралися за будь-яку роботу.

Про дітей тоді ми навіть і не думали. Нашою метою було заробити на власне житло. Як зараз пам’ятаю період, коли ми відкладали кожну копієчку, щоб зробити перший внесок за квартиру. Ми обмежували себе абсолютно у всьому і домоглися свого в результаті. Але якою ціною?

У відпустку могли поїхати один раз в декілька років. Наш раціон був простий і досить мізерний, про розваги взагалі мови бути не могло. Зате коли у нас з’явилася своя квартира, прийшов час подумати і про дітей. Я народила двійню в досить зрілому віці. Зараз нашим дітям 8 років, а нам з чоловіком по 44 роки.

Зі свекрухою і свекром ми практично не спілкуємося. Раніше, коли ми зустрічалися, вони вважали своїм обов’язком закінчувати будь-яку бесіду моралями. Хоча ми з Колею від них нічого і не вимагали більше ніколи. Після того випадку з квартирою ми зрозуміли, що ми самі по собі.

Нам вистачало зустрітися з родичами пару раз на рік, у свята. В інший час вони нашим життям зовсім не цікавилися. Та й ніколи їм! У обох пристойна пенсія, плюс квартиранти щомісяця платять за оренду житла. Петро Сергійович і Алла Григорівна дуже багато подорожували і жили в своє задоволення.

Правда, всьому прийшов кінець, коли свекор заявив, що йде до іншої. Мабуть, якась молода дівиця повелася на пристойні гроші і стабільне житло. Просто одна квартира належала якраз таки батькові мого чоловіка. Після розлучення він забрав її собі. А друга квартира (та, яку вони здавали) дісталася свекрусі.

До слова, їй вже 65 років, і вона не звикла жити одна. Її пенсії їй не вистачає, життя в розкоші закінчилося. У квартирі потрібно робити капітальний ремонт, але грошей на це, ясна річ, немає. І знаєте що? Тепер Алла Григорівна дзвонить своєму синові і вимагає, щоб він їй допомагав: «Я ж твоя мати, ти повинен мені допомагати».

А чи повинен? Якщо чесно, у мене немає ні найменшого бажання спілкуватися зі свекрухою. Стільки років їй було начхати на нас і наш стан, а тепер їй різко знадобилося надійне плече сина. До слова, Коля теж не поспішає виконувати всі вимоги матері. Свого часу вона відмовилася йому допомагати, а тепер він відмовляє їй.

За всі ці роки ми стали один одному чужими людьми. Так чому ж тепер ми повинні все кинути і витрачати купу грошей на ремонт квартири, де навіть не живемо? Думаю, буде справедливо згадати слова свекрухи: «На нашу допомогу не розраховуйте!» .

 

Также интересно:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Close