Моя свекруха любить онуків вибірково! Що з цим робити?

Коли я бачила, як Галина Петрівна няньчиться з дітьми своєї дочки, я відчувала внутрішній спокій і радість. Свекруха і внуки так добре проводили час разом, що я навіть не думала переживати про те, що вона може не прийняти моїх дітей. Але, на жаль, саме так і сталося.

З першого ж дня, як на світ з’явилися мої діти, Галина Петрівна була до них абсолютно байдужою. Я весь час проводила з хлопчиками, прала, готувала і прибирала. Спала по 4-5 годин в кращому випадку. Навіть чоловік почав брати на роботі вихідні за свій рахунок, щоб допомогти мені з дітьми. Однак свекруха так і залишилася байдужою. Але я навіть не так допомоги від неї чекала, як хоч якихось почуттів до онуків.

Реклама
pixabay.com

У Галини Петрівни син і дочка. Вона виховувала їх в строгості, прищеплюючи сімейні цінності і традиції. Зараз обидва вже дорослі, живуть своїм життям, але про матір не забувають. Та тільки мати, здається, піклується лише про дітей дочки. Спадкоємці її сина зовсім не цікавлять цю жінку.

Коли її дочка народила спочатку одну дівчинку, а потім на світ з’явилася друга, свекруха не могла натішитися. Вона скупила безліч нарядів для внучок і буквально засипала їх модними дорогими іграшками. Кожен день Галина Петрівна навідувалася до дочки, щоб подивитися на дівчаток. А потім дзвонила нам і нахвалювала дітей дочки. Розповідала, які вони красиві, милі і слухняні діти.

На жаль, я ніколи не чула від свекрухи, що вона любить моїх синів. Навіть жодного разу не прийшла до них з подарунком. Хлопцям вже півроку, а Галина Петрівна так жодного разу і не виявила бажання провести з ними час. Здається, що вона взагалі не відчуває до них ніяких почуттів. Якщо чесно, мене це сильно зачіпає і засмучує. Навіть плакати хочеться від такого відношення до моїх хлопчикам.

Реклама

Якщо у дочки свекруха готова днями сидіти з онуками, то до нас в кращому випадку забіжить раз в тиждень на пів години. Чоловік теж не розуміє, чому мати так себе веде. Адже їх з сестрою вона любила однаково. Може, хтось мені щось порадить або поділиться своєю історією. Я зовсім вже не знаю, що й думати. Були думки навіть до психолога піти, але поки залишаю це як крайній варіант.

Также интересно:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Close

Adblock Detected

Please consider supporting us by disabling your ad blocker