Моя мачуха попросила мене погасити кредит зведеного брата, який ніде не хоче працювати

Так склалося життя, що мої батьки розлучилися, коли мені було 12 років. Мама більше заміж не вийшла, а тато пішов жити до іншої жінки. У Ірини був син. Ми жили удвох з мамою, потім мама захворіла і через два роки її не стало. Я залишилась одна. Мене забрав до себе батько. До закінчення школи я жила з батьком, мачухою і своїм зведеним братом Сашком.

Особливо теплих відносин у мене з мачухою і братом ніколи не було. Вони були для мене абсолютно чужими людьми. Я просто була змушена жити з ними і все. Адже в дитячому будинку мені було б ще гірше.

В принципі, у нас були нормальні відносини. Потім я пішла навчатися в технікум. Коли закінчила його і влаштувалася на роботу, то познайомилася з Дімою. Ми почали зустрічатися. Потім ми з Дімою одружилися і стали жити разом на орендованій квартирі. Так минув рік. Потім ми вирішили поїхати жити в сусіднє місто. Це місто було більшим, шансів знайти там перспективну і хорошу роботу було набагато більше. Ось ми з Дімою і вирішили туди переїхати.

Влаштувалися ми на новому місці дуже навіть добре. Діма знайшов собі хорошу роботу, я теж влаштувалася нормально. Ми жили в орендованій квартирі і збирали гроші на машину. Нам дуже не подобалося добиратися на роботу громадським транспортом.

Тиждень тому до нас в місто приїхала моя мачуха. Діма був на роботі. Вдома я була одна. Я як раз спекла пиріг. Зробила чай і запросила мачуху до столу.

Я не могла зрозуміти: навіщо ж вона приїхала? Адже вона навіть дзвонила мені дуже рідко. А тут така небачена подія: вона сама приїхала до мене в гості. Це мені відразу ж не сподобалося і напружило мене. Як виявилося, не дарма – моя інтуїція мене не підвела.

– Як твої справи? Як справи на роботі? Як справи у Діми? У вас все добре?
– Так, дякую. Все нормально. Живемо нормально, працюємо. Збираємося машину купувати через два місяці. Нам дуже набридло їздити на роботу громадським транспортом. Ми вже так майже чотири роки проїздили. Важко дуже. Ось тому і вирішили, що нам потрібен свій автомобіль. А як ваші справи? Як батько? Як Саша?

– Саме тому я до тебе і приїхала. Нам дуже потрібна твоя допомога. Ти ж знаєш, що у нас завжди були проблеми з грошима. А тут Саша, навіть не порадившись з нами, взяв у банку велику суму грошей і купив собі дуже дорогий комп’ютер. Він тепер цілими днями сидить у своїй кімнаті і грає в ігри. А кредит платити треба, а грошей у нього немає. У нас з батьком теж грошей на це немає.
– А вам не здається, що Саші вже давно пора подорослішати? Йому вже 26 років, а він ніде не працює, тільки й знає, що сидіти за комп’ютером і в ігри грати. Взяв кредит, нехай влаштовується на роботу і сам його виплачує.

pixabay.com

– Та не хоче він йти працювати. Ледар він у нас. Але ж він твій брат все-таки. Ось я приїхала, щоб попросити тебе погасити кредит за Сашу. Ви з Дімою можете купити машину на кілька місяців пізніше?
– Ні! Саша мені всього лише зведений брат. А моєму чоловікові він взагалі ніхто. Ми давно з Дімою збирали гроші на покупку машини. І ми її купимо. Чому ми повинні платити кредит за Сашу, який ніде не працює? З якої такої радості? Навіщо нам це треба? Ми працюємо, економимо на всьому, а він сидить вдома і розважається, граючи в комп’ютерні ігри. Не будемо ми за нього кредит платити!

– Я все розумію. Але і ти нас зрозумій: ми не можемо заплатити цей кредит. У нас просто немає на це грошей. А ви вже довго на автобусі на роботу їздили. Потерпите ще чуть-чуть.

– А чому це ми повинні це робити? Чому це ми повинні страждати через те, що ви виростили і виховали сина-дармоїда? Нехай йде працювати і виплачує свій кредит! Перестаньте його годувати і робити йому поблажки. Досить вам уже його жаліти. Дорослий, здоровий мужик. А до сих пір сидить у вас на шиї.
– Добре. Я все зрозуміла!

Мачуха дуже образилася на мене і поїхала додому. Але на цьому ще нічого не закінчилося. Буквально через кілька годин Саша почав мені надсилати мені повідомлення, образливого характеру.

Я взагалі була в шоці: вже цього я точно не заслужила. Я ж стільки років їм всім допомагала. І ось яку подяку отримала за все хороше, що робила. Я написала Саші різку відповідь. Він ще кілька днів писав мені різну гидоту, я не відповідала. Просто ігнорували і все. Потім він заспокоївся.

Я вважаю, що я права. Саша взяв кредит, ось нехай сам його і виплачує. Я і мій чоловік тут причому?

Также интересно:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Close