Мені 63 роки і я свідомо майже не спілкуюся зі своєю ріднею. Пояснюю чому

Зараз мені 63 і я практично не спілкуюся зі своєю ріднею. Після 60-річчя до мене прийшло усвідомлення того, наскільки швидко змінюється час. Так що я просто не маю права більше витрачати його на порожні балачки.

pixabay.com

Раніше я кожних вихідних бачилася зі своїми подругами і як мінімум тричі на тиждень говорила з молодшими сестрами. А по молодості так зовсім не було ні дня, щоб я його провела в повній самоті. Тепер все змінилося …

Мені приносить задоволення перебувати наодинці зі своїми думками. Звичайно, я не стала зовсім самотньою і замкнутою, я підтримую зв’язок з найближчими людьми. Але при цьому намагаюся не нав’язуватись і усуватися від тих, хто не поважає мій особистий простір.

Один великий класик одного разу зауважив, що мудра людина з віком між спілкуванням і самотністю схильна вибирати швидше друге, ніж перше. Адже спілкування – це свого роду делікатес, якого повинно бути в міру. І треба сказати, що я з цим повністю згодна.

Зараз я зрозуміла, що самотність для літньої людини не покарання, а цінний дар. Раніше я страшно сумувала кожного разу, коли залишалася одна. А тепер завдяки самоті я можу спокійно осмислити своє життя і навчитися радіти кожній миті …

Багато психологів радять частіше говорити з рідними про свої проблеми. Нібито говорити корисно, щоб не збирати в собі негативні емоції. Я ж твердо вірю в те, що свої думки куди більш корисно аналізувати, ніж озвучувати.

А що ви думаєте про це? Діліться в коментарях!

Также интересно:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Close