Мені 43 роки. Хочу розлучитися після 18-ти років шлюбу.

Хочу розлучитися з дружиною. Такі думки живуть в моїй голові останній рік. У шлюбі ми вже 18 років. Одружилися зовсім молодими. По любові. Але здається, ця любов давно пройшла і залишилася тільки відповідальність перед сином. Але і син уже майже дорослий. Думаю, зрозуміє.

pexels.com

Дітей більше не хотіла саме дружина. У неї на все одна причина – мій низький заробіток. Часто по телевізору бачив, як дружини вічно принижують чоловіків через те, що грошей мало, він їх не забезпечує. І не розумів, що один з цих мужиків Я. Але останнім часом у мене як ніби очі відкрилися.

Все почалося з того, що в нашу вулицю переїхали відразу 3 нових сім’ї, сусіди коротше. Раніше в трьох цих будинках жили тільки літні люди. І на тлі їх моя сім’я здавалася мені, цілком хорошою. Ми крім сусідів, ні з ким і не спілкуємося. З моєї ріднею дружина пересварилася відразу після весілля. Зі своїми теж.
Так ось, познайомилися з новими сусідами. Ми до них, вони до нас почали в гості ходити. Дві сім’ї дорослі люди, трохи старше нас. А третя – молода сім’я. Добре так всі почали спілкуватись.

Реклама

І ходячи до них в гості я помітив, цікаву річ. Всі 3 дружини завжди тільки хороше про своїх чоловіків говорять. Тільки моя нічого хорошого про мене не скаже. При всіх, при них може якось навіть принизити мене або в наказовому тоні накричати на мене. Начебто дрібниці, але дуже дивно себе відчував. Чому ж всі ці 18 років я не відчував нічого подібного? Так, вона і вдома постійно мозок виносить. Але вдома, це ж вдома. А при чужих людях, нормально так себе вести? Або я перебільшую. Всім каже, що я нічого в житті не досягнув, що навіть синові на освіту не назбирав. Каже, що це вона, весь ремонт будинку сама зробила. І весь час говорить Я, Я, Я. Тільки Я. Я полагодила, я будувала, я замовила, я зробила. Ніде немає мене. Може раніше я нічого такого не відчував, тому що це перші люди, з якими ми взагалі спілкуємося.

Якщо говорити про себе. Я всю свою зарплату віддаю дружині. Вона вже розподіляє на навчання синові, комунальні, продукти і т.д. Ще влітку відпускні отримую, в розмірі трьох зарплат. Я вважаю, цілком така гарна сума виходить. І синові ми вже давно почали збирати і на універ, і на весілля. Будинок купив я сам. Кредит оплачував 9 років теж сам. Ремонт теж зробив майже сам. Правда гроші на нього знову взяв у кредит, але покрив же сам.

Реклама

Але не знаю чому, сварки у нас щовечора. Тема – гроші. Дружина теж працює. Я навіть не питаю, що вона з цими грошима робить. Ще у дружини голос став такий, як у чоловіка. І тон так дивно змінився. Коли вона говорить “Я зробила”, звучить як ніби чоловік говорить. Запитаєте, може про все це сказати дружині? Звичайно можна. Але зізнатися чесно, не хочу її голос чути. Починаю якусь тему заводити, вона з мене ідіота робить. “Так, що ти про це знаєш? Так, я сама це зроблю. Ми зробимо так, сяк.” Або змінює тему, згадуючи минулі якісь проступки. “Ти тоді ж не зміг, так не зробив”. І коронна “Я ж казала, попереджала.” Як так може дратувати навіть голос, начебто рідної людини?

У нас є на роботі жінки. Хоч і мало їх. Але є. Нормально так розмовляють, слухають, запитують про щось, коли треба допомоги просять. Завжди такі милі і нарядні. Моя теж може бути такою. Начебто син вже не маленький, щоб за ним доглядати. Чим ще займатися, як за собою не стежити? Я не розумію. Не знаю навіщо пишу про це. Напевно хочу, хоч і анонімно, але дізнатися що про це думають інші люди. Мені ж радитися ні з ким. У мене таке відчуття, що життя проходить повз мене. Аж, страшно від цієї думки.

Также интересно:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Close

Adblock Detected

Please consider supporting us by disabling your ad blocker