Брат запропонував мені забрати собі його сина на рік, а коли він трохи підросте, то забере його назад

Мене часом просто вражає наскільки дивними бувають люди. А особливо, коли це стосується рідних, стає дуже сумно. Ось ми з моїм братом – у нас одна мати, один батько, і в нас тече одна і та ж кров. Але ми настільки різні, до неможливості просто. Що цікаво, що батько, що мама – дуже правильні люди, інтелектуали, теж стосується і мене. Ми завжди намагаємося кілька разів подумати перед тим, як щось сказати або зробити. Брат же справжній бовдур. Йому все-одно, хто що про нього подумає, все-одно хто що скаже і чи буде він гідним членом суспільства. Живе так, як йому захотілося. Ось і дружину собі знайшов до пари.

Для них з дружиною нормально один одного ображати чи принижувати. І те, що він постійно натякає їй на її фігуру, а вона йому на його ріст – це теж нормально. Гаразд, їх міжособистісні відносини. Але при чому тут діти? Адже вони ні в чому не винні. Навіщо так себе вести перед ними, вони ж беруть це все в приклад, а потім використовують в своєму житті!

Реклама

Суть в тому, що у невістки було вже 3 дітей, підлітків і ось недавно вона знову народила. Вагітність проходила дуже складно у неї – постійний невроз, вона була настільки злою під час вагітності, що страшно було до неї підходити. До того ж, набрала дуже багато кілограм додаткових. По всій видимості, у неї був жахливий гормональний збій. Говорили ми їм, що досить вже цих дітей. Адже діти не трава, самі не виростуть. В них треба вкласти багато часу, уваги, грошей. А це не так то просто. Ось подивитися тільки на старших дітей – що вони бачили? Одні лише городи, та худобу. Вони і дитинства толком не бачили. Мені їх відверто шкода, але я і вдіяти нічого не можу з цим.

Не раз приходила в гості до брата і невістки, наймолодший син дуже неспокійний – постійно плаче у невістки на руках, а вона ще більше нервує. Нерви скидає на старших дітей. Намагалася і на брата, але той її налякав, що якщо буде на нього кричати, то піде від неї до іншої. Тому всі верески і крики брали на себе діти, які старше. Якось я взяла на руки найменшого і він тут же заспокоївся. Провозилася я з ним години дві і він ні разу не заплакав. Був дуже спокійним у мене на руках. Правильно ж кажуть, що емоційний стан матері завжди передається дитині.

pixabay.com

І ось брат видає мені, нібито раз дитина така спокійна зі мною – чому б мені не забрати його на виховання. А то вони всі вже втомилися від цих вересків вдень і вночі, хочуть відпочити. Ось я б взяла його до себе на рік, два, він би підріс, перестав плакати без причини і вони б забрали його назад до себе. Я просто очманіла. Мій рідний брат говорив про свого сина як ніби він котик або собачка, якого можна взяти, потім віддати, потім знову повернути назад. І ця людина – мій брат, моя рідна кров. Я тут же повернула дитину на руки невістки і сказала, щоб вони самі розбиралися зі своїми проблемами.

Реклама

Мені шкода племінників дуже, але я не можу взяти і посадити собі на шию всю сім’ю брата. Тому що треба було раніше думати. Навіщо народжувати дітей, якщо ви не готові повністю присвятити їм. Чи не так?

Также интересно:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Close

Adblock Detected

Please consider supporting us by disabling your ad blocker