Мама згадала про мене тільки тоді, коли я отримав спадок

Я виріс в неповній сім’ї, батько пішов, коли мені було менше двох років. Мама чомусь завжди більше любила мою старшу сестру. Так тривало все моє дитинство і шкільні роки. Мене постійно дорікали зайвим шматком хліба, звалювали саму неприємну і невдячну роботу, і я мріяв, коли, нарешті закінчу школу і поступлю вчитися і поїду в місто. Заради цього я старанно займався навіть ночами, і мої старання не були марними.

Вступ до ВНЗ було безпроблемним, тоді мати навіть не поцікавилася, куди я вступив, де знаходиться мій гуртожиток, просто зітхнула: «Нарешті розуму набрався, а то все на моїх руках було!»

Приїхавши після першого курсу в село, я зрозумів, що мене там ніхто не чекав, тому, зустрівшись з декількома приятелями, знову поїхав до гуртожитку. П’ять років пролетіли непомітно. Я дзвонив матері, вітаючи її з Днем народження і Новим роком, але замість подяки, вона завжди випитувала, чи немає у мене якогось доходу, щоб допомогти їй і сестрі. Доходу у мене тоді не було, крім підвищеної стипендії. У місті вона розходилася дуже швидко, і нічого перерахувати рідні я не міг, за що вони дуже ображалися.

Реклама

Вже коли став працювати, мати знову почала «закидати вудку» з питаннями про мої доходи. Я надсилав їм невеликі суми, але не часто. Оренда квартири тягнула значну суму з моєї зарплати, але рідня знову вирішила, що я просто не хочу з ними спілкуватися, і через чотири роки я дійсно втратив інтерес до них. Їх ніколи не цікавило, чи вистачає мені грошей на саме елементарне, стереотип «живе в місті – значить багатий» робив свою чорну справу в їх свідомості. Сестра вийшла заміж за односельчанина, народила двох дітей, розлучилася, знову вийшла заміж, знову народила і знову розлучилася. Напевно, чоловіки не могли з нею ужитися. Знаючи її характер, я цьому не дивувався.

Нотаріальний лист звалився мені, як сніг на голову. Відвідавши контору і поспілкувавшись з нотаріусом, я дізнався, що дід, батько мого батька, вирішив залишити мені після смepтi свій будинок в передмісті. Вже не знаю, чим я йому так сподобався, адже прямим спадкоємцем був мій батько, якого я зовсім не пам’ятав, і при зустрічі ніколи б не впізнав.

Швидше за все, він розповів матері про мою спадщину. Побачивши на телефоні номер матері, я здивувався – це був перший її дзвінок до мене.

Реклама
pixabay.com

Правда, здивування напрочуд швидко минуло, коли я почув про те, що моїй сестрі потрібно допомогти з житлом. Мати хотіла, щоб я продав будинок і віддав гроші сестрі для покупки квартири. Це не входило в мої плани, про що я і повідомив матері. Досить довго вона намагалася мене умовити, дзвонила і сестра, скаржилася на своє нещасне життя, а коли я запитав, чи знає вона, як я жив усі ці роки, сестра раптом замовкла і злобно прошипіла: «Ти мене ніколи не любив!». Задавши їй зустрічне питання про її сестринську любов до мене, я почув в слухавці короткі гудки …

Через пів року я вдало продав будинок, і до дня нашого одруження з Наталею у нас вже була власна двокімнатна квартира, в якій ми живемо і зараз. А маму і сестру я більше не чув і не бачив.

Также интересно:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Close

Adblock Detected

Please consider supporting us by disabling your ad blocker