Мама соромить мене, якщо скаржусь, що надто втомилася, адже радянські жінки встигали зробити у 100 разів більше, ніж ми зараз.

Якими б успішними не були їхні діти, щоб вони не зробили для суспільства, все одно незадоволені батьки бурчать. «Ось раніше я вчилася і працювала, та ще й тебе виховувала». Знайома фраза?

Але сьогодні ми хотіли б поговорити конкретно про роботу. Точніше, про ставлення батьків до роботи своїх дітей. Ні для кого не секрет, що за останні десятиліття світ багато в чому змінився. Багато процесів стали автоматизованими і більше не вимагають таких зусиль, як це було раніше. І тепер старшому поколінню стає прикро.

“Та від чого ти там втомилася?”. Типова фраза від мами чи свекрухи, яка засуджує молодшу жінку. “Ось у наш час все було по-іншому”. Нема чого дивуватися, адже це справді так. Зізнаємося, сьогоднішнє покоління фізично більш кволе, менш витривале, ніж попереднє. І це навіть не є секретом.

Років 20–30 тому, якщо людина не виходила на вулицю, наприклад, через застуду чи іншу не найсерйознішу хворобу, це означало таке. Вона повинна була наготувати їсти, прибрати в будинку, випрати речі (вручну, природно) і так далі. У селах так взагалі принести дров, погодувати худобу, зайнятися городом або посівним матеріалом. Води принести, на крайній випадок.

Зараз, звичайно, все по-іншому. Їжа замовляється із доставки. Розумний пилосос прибирає квартиру, пральна машина займається своєю головною роботою — пранням. Жодних дров, тільки центральне опалення чи бойлер. А нагодувати треба хіба що кота чи собаку. Молоді простіше, це факт.

Знову ж таки, раніше автомобілі були особливою розкішшю і йти на роботу часто доводилося пішки. Зараз машини стали доступнішими, їздять автобуси, маршрутки, таксі з низькими цінами. А якщо не хочеться чекати метро, враховуючи сьогоднішню ситуацію, можна взагалі попроситись працювати з дому. Це стосується, звісно, лише офісних співробітників. Проте їхня кількість за останній час зросла в рази. Потрібно сказати спасибі появі Інтернету.

pixabay.com

Навіть такі робітничі професії, як столяр, вантажник, токар і таке інше, вони змінилися. Відбулася автоматизація на заводах, цехах. Навіть вантажники тягають важкі багажі не на власному горбі, а на легких тягачах. І роблять при цьому в десятки разів більше роботи, ніж раніше. Ні, ручна праця теж залишилася, але не в таких глобальних масштабах.

Тепер поговоримо про «білі комірці». У старшого покоління є непохитне ставлення до них. Сидять у своїх комп’ютерах, натискають на кнопки, нічого не роблять і отримують величезні гроші. А потім ще й платять за абонемент у спортзалах, аби хоч трохи зменшити пузо та п’яту точку. А вимкни їм Інтернет, то навіть яєчню приготувати не зможуть.

Зізнаюся, звучить дуже привабливо. Але є нюанси. Якщо розглянути професійні болячки громадян, можна помітити, що більшість із них стосується здоров’я спини, рук, попереку. Це зрозуміло, робітничий клас не залізний, і згодом можуть виявитися наслідки неправильного ставлення до свого тіла.

Але чомусь усі забувають про постійний головний біль від навантаження у тих самих бухгалтерів чи програмістів. Про падіння зору кожного другого співробітника. Проблеми з хребтом, попереком, навіть ногами. Все через постійне сидіння на одному місці. Це ми ще не згадали про проблему «тунельного синдрому зап’ястя» від постійної роботи з мишкою. Та й інші недруковані хвороби.

Окрім того, офісна посада передбачає постійні переробки. Справу треба завершити. Хоч після робочого часу в офісі, хоч удома. А намагатися створити щось креативне із постійним недосипанням — справа невдячна. І улюблена штука переважної більшості офісних співробітників – вигоряння. Воно і характер може змінити в гірший бік, і звички, і роботи позбавити, зрештою.

А стандартний працівник, хоч і напрацювався за весь день, до кінця робочого дня може йти додому зі спокійною душею. Яка відповідальність? Це до начальника зміни. І що ще важливо: зарплати офісних працівників далеко не завжди відрізняються своїми розмірами. Якщо дівчинка, яка і так важить 40 кілограмів, яка за день не з’їла нічого, крім печива з кавою, піде додому, всі будуть говорити, що вона нічого не робила. А ти спробуй 8 годин спілкуватися по телефону з незнайомими людьми і пояснювати їм, чому це мобільний зв’язок цілий день працює некоректно.

Так, раніше було важче фізично. Але ще раніше, років 100 тому, було зовсім не солодше. Напевно, саме тому людство розвивається. Так би мовити, перенаправляє свій розум і працю, щоб нащадкам було легше? Інакше навіщо все це треба, у чому сенс? Діти не винні у новому ритмі життя. Їхні батьки дали їм підмогу, основу для нових звершень та подвигів. А це є справжній прогрес людства.

Также интересно:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Close