«Є гроші на утримання другої дитини, а на допомогу матері ні копійки не знайшли!», – обурювалась моя мама

Мама не так давно сказала нам, що хоче купити нові меблі на кухню. І просила нас допомогти їй грошима. Наче ми можемо! У мене не так давно друга дитина народилася, сиджу в декретній відпустці. Старший же тільки-тільки пішов в школу. А ще у нас кредит. Однак мамі на це наплювати. Вона вважає, що діти зобов’язані підтримувати своїх батьків.

pixabay.com

Коли я виходила заміж, то вже була вагітною. Ми одружилися не через несподівану вагітність, просто намагалися накопичити на житло, щоб почати жити разом вже у власній квартирі. Але вийшло все трохи не так, як ми розраховували. В результаті розписалися, народили, а лише потім почали вирішувати питання з кредитом.

Тому ми спочатку жили у матері і батька мого чоловіка в їхній трикімнатній квартирі. Вони жили там удвох: брат мого чоловіка на той момент вже поїхав на навчання в інше місто. Мама моя тоді дуже образилася, що ми вирішили жити не у неї. Але у неї двокімнатна квартира.

– Адекватні жінки намагаються жити зі своєю матір’ю, а не зі свекрухою. Поводишся так, ніби зі мною щось не в порядку!

Ніяких пояснень мама не слухала. Вона завжди так робить: якщо вирішила образитися, то ображається, а слова ніби повз вуха пролітають. Мама і онука з принципу не провідує. Тільки ми його до неї привозили.
Коли ми взяли кредит і поїхали жити в окрему квартиру, питання вирішилося якось сам собою. Життя налагоджувалося. Дитина росла. Я думала, що після декрету почну заробляти, зможемо швидше все виплатити. Але вийшло інакше.

Сина віддали в сад, а я пішла працювати. Зарплата була непоганою, але роботодавець не був радий постійним лікарняним. Моя дитина весь час хворіла. Пару днів в садку – три тижні лікувалися. І так нескінченно.

Бабусі з онуком посидіти не могли, вони самі на роботу ходили. Я ж на своїй протрималася близько року. А потім мене попросили звільнитися. Дуже не хотілося, але якщо захочуть вигнати – все одно виженуть. А так хоч відношення не зіпсувала з людьми.

Після цього я пішла на державну роботу. Зарплата стала набагато менше, зате на лікарняні всім було наплювати.

Збиралася, як відправлю дитину в перший клас, змінити роботу на більш вигідну. Але завагітніла, коли синові виповнилося п’ять. Ми планували другу дитину в майбутньому, але поки ніякої конкретики. А тут ось.

На даний момент старша дитина ходить в школу, а молодшому виповнилося два рочки. Все ще платимо кредит, працює тільки чоловік. Я намагаюся підробляти, але грошей це особливо не приносить. Коротше, ситуація з грошима у нас непроста. Свекор зі свекрухою прекрасно це розуміють, допомагають нам, чим можуть. Але моя мати відноситься до всього інакше. Вона переконана, що діти повинні допомагати своїм батькам, а не навпаки.

Я не проти допомагати, але зараз просто не в змозі. Прикро, що батьки мого чоловіка весь час приносять нам їжу і гроші, а моя мати тільки претензії пред’являє.

Коли вона влітку на дачі ремонт вирішила зробити, теж просила у нас допомоги.
– Якщо не грошима, то руками. Нехай зять приїжджає.
Приголомшлива ідея! У чоловіка один вихідний, а вона пропонує йому встати рано вранці і на дачу їхати, щоб попрацювати. Він же безсмертний у мене. Я навіть не стала йому таке пропонувати, відразу відповіла мамі, що чоловік буде спати і відпочивати, а потім допомагати мені з дітьми.

Багато нового я тоді про себе дізналася. Що чоловік мій бідний, що нам не варто народжувати дітей, краще б матері допомогли, адже вона мене сама піднімала. Не стала нічого відповідати на це. Була б розумна, зрозуміла б, у чому суть. А якщо дурна, то в розмовах немає ніякого сенсу.

Мама не розмовляла з нами ціле літо. До онуків навіть не їздила. Коли я дзвонила, не брала трубку. Восени ж знову вийшла на зв’язок – попросила грошей на кухню. Я повідомила їй, що у нас все як і раніше, грошей немає.

– На те, щоб другу дитину завести, грошей знайшли, а на допомогу матері – немає! – розлютилася мати. – Навіщо розмножуватися, якщо такі бідні? Була впевнена, що дочка підтримає мене в старості, але від тебе хіба дочекаєшся!

Я дуже обурилася. Сказала, що це її не стосується. Народжую, скільки хочу. Житло у нас окреме, чоловік сім’ю забезпечує. Мама ж повідомила, що дуже навіть стосується. Адже якби я не народила другу дитину, у мене була б нормальна робота. І тоді я змогла б їй допомагати.

Тоді я просто кинула трубку. Тепер не стану їй допомагати, навіть коли гроші у нас будуть. Гаразд би їй на їжу не вистачало, це інша справа, ми б точно їй допомогли, як би не було складно. Але ремонт на дачі і кухня … На другого внука їй наплювати, тільки гроші хвилюють. А потім ще ображається!

Я намагаюся думати про власне майбутнє, а не про допомогу моїй, по суті, ще нестарій, мамі. Діти зобов’язані допомагати своїм батькам? Так, але тільки якщо у них є можливість це робити. Якщо ж грошей не вистачає, вони повинні дбати про себе.

Также интересно:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Close