Кожного дня я готувала щось смачне для внуків. А невістка тишком все викидала, бо бачте, готую я не в рукавицях

Коли я вийшла на пенсію то вирішила, що буду тішити своїх внуків всім, чим тільки можу. То я їм смачних млинців насмажу, то булочок зроблю, то тортик. Вони живуть дуже близько, мені не важко приготувати щось та принести їм. Так я надолужую згаяне. Бо коли працювала, часу на таке зовсім не було. В будні дні приходила з роботи та одразу падала на ліжко. А на вихідні намагалась відновити сили.

Моя невістка мене в цьому не дуже розуміла. Часто просила мене взяти до себе на вихідні внуків. А я не могла. Пояснювала, що мужу відпочити. Бо робота – це єдине джерело мого доходу. Ніхто мені грошей просто так не давав би, а жити на щось треба. Але я пообіцяла, що коли вийду на пенсію, буду приділяти внукам багато часу.

І ось, довгоочікувана пенсія. Раз обід принесли, другий, третій. Всіх все завжди влаштовувало. Внуки завжди були задоволені, невістка ніби також. А син завжди мені радий був. Але наша гармонія швидко закінчилась. В черговий раз, коли я подзвонила синові, що скоро прийду він мені сказав:

– Ні, мамо. Сьогодні не приходи. Не треба.
– Чому? У вас немає сьогодні часу? Я тоді завтра зайду до вас.
– Ні, мамо. Зовсім не потрібно нічого нам приносити.

Я довго не могла зрозуміти причину. Я серцем відчувала, що справа у невістці. І я виявилась права. Син зізнався мені:

– Ой, мамо. Це все ваші жіночі заморочки. Дружина дуже перебірлива, і діти такі ж. Не їдять вони те, що ти готуєш.
– Як це? А куди ж воно все дівається?, – спершу я не повірила в це. А потім почала пригадувати. Дійсно, я ніколи не бачила, як внуки їли хоча б щось, що я принесла. Невістка їх завжди годує тим, що сама приготує. А все моє відразу в холодильник забирала.
– Ось так, мамо, не їдять. Мені шкода твоїх старань, ти готуєш, стараєшся, а цього ніхто не оцінює.

pexels.com

Після цього я вирішила поговорити з невісткою. Не розуміла, що її не влаштовує. Могла б просто поговорити зі мною, все б спокійно вирішили. Ось, що мені невістка сказала:
– Все через те, що ви готуєте не в рукавичках. У вас вдома дві кішки, всюди шерсть. І ви цим пропонуєте моїх дітей годувати?
– Ось як! А для чого було мене так радісно зустрічати, дякувати? Чому мовчала? І що ти весь цей час просто викидала все? А я маю в рукавичках вареники ліпити? В рукавичках для онуків?

Прийшла додому, оглянула свою кухню. Все блищить, ніде немає ні пилиночки. А коти в мене знають, що на кухні їм не місце. На стіл чи на робочу поверхню ніколи не лазять. Подумала я, не хочуть – не буду їм нічого нав’язувати. Перестала тягати важкі сумки, годинами стояти на кухні. Після цього просто почала гуляти з внуками. Мені і дітям радість, а батьки відпочинуть.

З чергової прогулянки привела дітей додому. На столі – вареники. В гостях була сваха. Вона запропонувала мені обід, похвалилась, що наліпила смачних вареників. А я вирішила поцікавитись:

– В рукавичках?
– Ви про що?
– Ви в рукавичках все ліпили?

Сваха здивовано подивилась на мене. Відповіла, що не в рукавичках. А у свахи вдома є і собака, і кіт. Ось так. Мамам все можна. А ми, свекрухи, завжди все робимо не так, як хочеться нашим невісткам. Не так ліпимо, не так стоїмо, все не так.

 

Также интересно:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Close