Колись мама допомогла мені купити квартиру, а тепер вимагає повернути їй половину вартості.

Валерій знав, що існує таке поняття, як сімейний обов’язок. Однак він і уявити не міг, що допомога з боку батьків може бути розглянута як щось, за що доведеться платити. А рахунок виставили через десятки років із відсотками.

pixabay.com

Колись давно Валерій вирішив придбати невелику квартиру недалеко від центру. На щастя, заробіток і низька ціна за орендовану кімнату дозволили йому зробити значні заощадження.

Порившись в оголошеннях, він знайшов пристойний варіант для себе. Одна кімната, цегляна хата, не кутова… Але одна проблема. Бракувало приблизно половини вартості квартири. Тоді він розповів усе батькам. Мати майже відразу зголосилася допомогти синові. І наступного дня Валерій мав потрібну суму на руках.

Минули роки, Валерій вирішив змінити місце проживання. Йому потрібна була квартира більша, і фінанси дозволяли придбати таку. Стару квартиру він не хотів здавати — він не мав бажання морочитися з квартирантами. Тож він вирішив її продати.

Покупець знайшовся швидко. І оскільки ціни відтоді значно зросли, сума за квартиру вийшла набагато пристойнішою за ту, яку колись оплачував Валерій. Якось йому зателефонувала мати. Він і подумати не міг навіщо вона дзвонить йому посеред робочого дня. Як правило, вона такого собі не дозволяла і дзвонила виключно вечорами або у вихідні.

– Так, мамо? Привіт!
– Привіт, синку! Послухай, чи не міг би ти повернути нам половину вартості від тієї квартири, яку ти продаєш?

Валерій трохи здивувався від такого прохання. Він і подумати не міг, що тоді, стільки років тому, брав у батьків у борг.
–  Ну, в принципі не проблема, – неохоче відповів він. –  Але я якось не знав, що доведеться віддавати.

Він був упевнений у цій сумі та вже розраховував використовувати її на ремонт нової квартири. Валерій поділився своїми планами на ці гроші, але це не вплинуло на матір.

– Ну, так ще назбираєш, –  сказала вона. –  Хіба це проблема? Ми тоді тобі допомогли, а тепер ти нам.

Під кінець розмови Валерій все ж таки погодився повернути ці гроші. Це була не маленька сума, і йому відверто не хотілося її віддавати. Щоправда, з іншого боку, він справді завдячує своїм батькам за допомогу. Але ж це було так давно! Та й ніхто йому тоді не повідомляв, що доведеться повертати цей борг. Та ще й із такими відсотками!

Він довго думав, як краще вчинити. Зрештою, гроші поки що при ньому, і змінити рішення він ще встигає. Але й мати навряд чи нормально стерпить відмову. А стосунки руйнувати не хочеться. Але все ж таки йому не хотілося віддавати гроші. Як бути?

Чи має право Валерій залишити гроші винятково собі? Чи в його обов’язки все ж таки входить те, про що говорила його мати?

Также интересно:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Close