Коли на роботі всі дізнались правду, одразу побігли просити вибачення у Олени

Олена завжди була непомітною. Але вона ніколи не сумнівалася у своїх здібностях і була відмінним працівником. Вона розуміла все на льоту та бралася за будь-яку роботу. Саме таких співробітників і цінують. Та й у колектив вона одразу влилася, щоправда, від посиденьок постійно відмовлялася. Але якось випадково вона підслухала розмову двох своїх колег.

pixabay.com

– Ага, така вона сіренька мишка … – сказав один чоловік.
-Так, але в ній є щось особливе. Запрошу я її в ресторан! – відповів другий.
– Не піде!
– Чому це?
– Сам побачиш!

Коли Максим підійшов до Олени і покликав її на вечерю, вона трохи подумала, але все ж таки погодилася. Олена прийшла додому і перш за все підійшла до хворої матері. Ще й доглядальниця втекла раніше часу – їй би тільки гроші отримувати.

– Краще б я за батьком одразу пішла, мучишся ти зі мною, – сказала мама.
– Не говори дурниць. А ти знаєш… Мене на побачення один колега запросив! – радісно заявила Олена.

Мама була лежача. Олена відкладала кожну копійку, щоби поставити маму на ноги, проте сума була дуже великою. Мама часто плакала, адже розуміла, що донька кладе особисте життя на вівтар. Але коли вона почула про майбутнє побачення, її очі заблищали.

Побачення починалося дуже добре, але коли Максим запросив її в найдорожчий ресторан міста, їй стало ніяково. Він розповідав про те, які страви краще замовляти тут, і що смачного він вже пробував.

– Рахунок поділимо навпіл? – Раптом запитав він.
– Максиме, я не розраховувала на такі витрати, – прошепотіла Олена.
– Ага, тобто, ти з тих, які чекають на все від чоловіка?
– Про що ти?
-Ну, і поїсти в ресторані смачно, і при цьому не витратитися.

Олена попрощалася та пішла. Їй було так сумно. Вона ще трохи погуляла біля будинку, щоб мати не здогадалася про те, що побачення провалилося. Вранці Олена помітила, що багато хто з нею не розмовляє. А потім зайшов Андрій, друг Максима, і заявив при всіх:

– А ось ти! Будуєш із себе сіру мишку, а насправді! Не вдалося розвести на гроші? Засмучена?
– Не заважай працювати, – спокійно відповіла Олена.
– Може, в тебе просто грошей не було на такий заклад? Я Максиму відразу сказав, що з тобою тільки в парку гуляти.

Серце вмить занедужало. Вона згадала, як їй важко тягнути все на собі та боротися за життя мами. Тут зайшов до кабінету директор:

– Я чув усе. Чого ви до неї причепилися? Ви знаєте, як це у свої 25 років ховати батька? Та в неї мати хвора на руках! Меркантильна? Та ви збожеволіли? Я думав, у мене люди працюють, та ні, гієни. А тебе, Андрію, я чекаю у себе.

Олена розплакалася і побігла до вбиральні. Це були її перші сльози відтоді, коли не стало її батька. Вона подивилася на своє відображення і витерла червоне обличчя. Коли вона повернулася до кабінету, підійшов Максим.

-Ти вибач мені, … – сказав він.

Олена мовчала. Максим хотів ще щось сказати, але Віталій Сергійович його перебив – він викликав Олену до себе в кабінет.

-Я розумію, що нездорова ситуація заважає вашій роботі. Я знав про те, як ви живете, про аварію знав. Наша служба безпеки не спить. Я хочу вам сказати, що нічого соромитися. Ви молоді, і все попереду. Ідіть додому, вам треба сьогодні відпочити, – сказав директор.

Коли Олена повернулася на робоче місце, всі колеги підбігли і почали перепрошувати. Все ж таки добре, що всі тепер знають правду, ситуація прояснилася.

Также интересно:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Close