Коли ми з синами приїхали до свекрухи на ювілей, то вона на нас навіть не подивилася

Мого чоловіка відправили в термінове відрядження. Його відрядження збіглося з ювілеєм свекрухи, а тому мені довелося їхати на це свято одній з двома дітьми. Ми поїхали в гості на автобусі.

Коли ми сіли з синами в автобус, то я відразу ж набрала свекруху і попросила, щоб нас зустріли на зупинці. Коли ми з дітьми вийшли з автобуса, то нас на зупинці ніхто не чекав. На вулиці був жахливий дощ, а у мене в руках вадка сумка і двоє дітей на додачу, які почали скиглити, що вони втомилися і хочуть їсти.

Я почала дзвонити свекрусі, однак вона не брала трубку. Після того, як я не могла додзвонитися до матері чоловіка, я почала дзвонити його батькові, але той також не брав трубку.

Сказати, що мені було бридко на душі – це значить нічого не сказати: діти пхикали, вони втомилися і порядком зголодніли в дорозі, а до будинку свекрухи більше шести кілометрів. Злива не збиралася зупинятися, а тому я розуміла, що мені доведеться тягти все – дітей і сумку.
Ну чому родичі з нами так поступають?

Реклама
pixabay.com

Ми прочекали свекруху на зупинці більше пів години, але ніхто нас і не думав забирати. Найбільше мене засмучувало те, що я навіть не можу взяти таксі, щоб доїхати додому свекрухи.
Мені довелося викликати таксі з сусіднього села, так як свекруха жила в глушині такій, що там навіть такої послуги не було.

Щоб не тягнути дітей по дощу мені довелося віддати за автомобіль досить кругленьку суму. Несподівано у мене в голові промайнула думка: «Може краще мені відразу додому поїхати?» Але тут мені захотілося подивитися в очі свекрусі, і я вирішила все ж зайти в будинок.
Ну зайшли ми в будинок.

– Ви вже приїхали? – сказала свекруха. – Добралися нормально?
– На таксі! На таксі, матуся, ми приїхали! – ледь стримуючись від того, щоб не нахамити.
– Чому на таксі? – з подивом в голосі і часткою єхидства запитала свекруха і на її обличчі заграла зловтішна посмішка, яку вона всіма силами намагалася сховати.

Я подивилася у вікно і побачила, що у дворі стоїть кілька машин, на яких приїхали гості. Мені стало дуже прикро, тому що кожен з них міг вільно приїхати і забрати нас з зупинки.

– Я вам дзвонила, чому ви не брали трубку? – зібравшись з останніми силами запитала я.
– Я не чула, телефон лежав у будинку. – сказала «мама».
– Я ж вас просила, щоб ви нас зустріли на зупинці. Я ж вам з автобуса дзвонила?
– Та ти не гнівайся, мене останнім часом пам’ять сильно підводить. – відповіла свекруха.

Потім вона розвернулася і пішла до решти гостей і навіть не подивилася своїх онуків. Але при цьому вона пішла і почала обіймати дітей своєї доньки.

Реклама

Я зрозуміла в цей момент, що нас тут ніхто не чекав і мої діти для неї ніхто.

Під час застілля ні на мене, ні на моїх дітей уваги ніхто не звертав. Нам там навіть чаю ніхто не запропонував. Пізніше я знову викликала того ж таксиста, який нас сюди привіз. Ми пішли по-англійськи не попрощавшись. Ми просто залишили подарунок біля дверей. Я думаю, що нам там ніхто не був радий, а тому найкращий вихід був – це просто піти.

Після того, як ми дісталися додому нам зателефонувала дружина мати, але на цей раз у мене не було ніякого бажання з нею розмовляти.

 

Также интересно:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Close

Adblock Detected

Please consider supporting us by disabling your ad blocker