Коли молодшої доньки не стало, вирішила почати життя з початку в іншому місті. А вдома залишилась старша донька і чоловік

Наталя одружилася з Леонідом на п’ятому курсі університету. Чоловік був на кілька років старший за неї. Він мав чудову роботу, хороший стабільний заробіток і простору квартиру в самому центрі. Після того як зіграли весілля, Леонід забрав свою наречену жити до себе. Стали налагоджувати сімейний побут. Все йшло благополучно. Молода сім’я жила в спокої та розумінні. Наталя народила двох прекрасних дочок.

Молодша дитина була дуже слабка і хвороблива. Перші кілька років тяжкий стан малюка ніяк не виявлявся. Коли дочці виповнилося шість років, стан різко погіршувався. Наталя їздила по всіляких лікарях, сподіваючись, що вони врятують дитину. Леонід з ранку до ночі потів на роботі, щоби заробити на ліки. Надії не справдилися. У сім’ї сталося горе. Молодша дочка не впоралась з хворобою. Пара тяжко перенесла ці сумні події. За кілька років тяжких і болісних днів Наталя подала на розлучення.

pixabay.com

Леонід був шокований і пригнічений цією подією. Ще через деякий час Наталя зібрала всі речі, переїхала на роботу в інше місто і стала лише кілька разів на місяць навідуватись у гості. Справа в тому, що старша дочка Анічка дуже любила батька і не хотіла залишати його одного. Ще через рік Наталя вдруге вийшла заміж. На новій роботі вона зустріла свого коханого Олексія. Жінка з головою поринула у нове життя. Вона хотіла забути про все погане, що сталося з нею в минулому. Однак біль втрати назавжди оселився в серці Наталії.

Час летів непомітно. Леонід продовжував працювати, старша дочка вже вступила до університету та помітно подорослішала. Наталя приїжджала в гості та обов’язково привозила з собою подарунки для колишнього чоловіка та Ані. Спілкувалися між собою як дві найкращі подруги і ділилися всім, що накопичилося на душі. Пізніше Наталя народила двох близнюків, поринула у виховання малюків і почала приїжджати рідше. Сама ж Ганна в гості до матері не їздила. Дівчина говорила, що перебувати там їй не комфортно, і вона почувається чужою. Від цих слів Наталі завжди було не по собі.

Вона відчувала себе винною в тому, що не може бути поруч. Крім того, жінка докоряла собі за нездатність змінити минуле, адже сім’я жила в добробуті і все було добре, доки не сталася трагедія. До речі, Аня була точною копією свого батька. І характер, і зовнішність, і поведінка були абсолютно ідентичними.

Навіть висловлювали свою думку близькі однаково. Коли Леоніда не стало, старша дочка залишилася одна. Мама кілька разів вмовляла переїхати до них Аню, але молода особа категорично була проти цього. Дівчина твердила, що її рідна домівка там, де вона народилася і найближчим часом нічого міняти у своєму житті не збирається.

Наталя, як і раніше, жила на два міста. Щоправда, після похорону колишнього чоловіка стала з’являтися набагато частіше. Новий чоловік був абсолютно не проти таких поїздок жінки. Він чудово розумів, що, незважаючи на те, що дочка виросла, їй також потрібна материнська увага, турбота та підтримка. Щоразу, коли Наталка бачила старшу дочку, постійно згадувала Леоніда і все, що було між ними. Щоправда, докори сумління з кожним днем все більше з’їдали жінку з головою.

А ви засуджуєте героїню, що вона поїхала в інше місто і стала налагоджувати своє особисте життя?

Также интересно:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Close