Колега насварила свою доньку за те, що вона з’їла всі котлети вдома, які були приготовані на всіх.

– Ми повернулися з обідньої перерви. Лідія Іванівна подивилася, що у неї ще є час, дістала телефон і почала дзвонити дочці. Ми спеціально не підслуховували, але суть розмови вловили. Вона її спочатку запитала, чи їла вона, а потім як почала кричати!

pixabay.com

– А що сталося?
– Мабуть, мати їй залишила макарони з котлетами. А вона макарони їсти не стала – тільки котлети. Не знаю, які там були котлети, але, швидше за все, Лідія Іванівна думала, що вона одну з’їсть, а вона все умяла. Та почала кричати на неї, називати егоїсткою. Мовляв, тепер сім’я без вечері залишиться.

У Лідії Іванівни зразкова сім’я, як здавалося на перший погляд. Чоловік, дві доньки. Живуть вони в двокімнатній квартирі, планують розширення, адже старша дочка вже студентка, тісно всім.

Чоловік у неї не бізнесмен, але заробляє непогано. Живуть в достатку. Є і машина, і дача, і інші багатства. Та й Лідія Іванівна завжди добре виглядає. Видно, що гроші в себе вкладає.

– І тут закотила істерику через котлети. Вона потім нам всім почала розповідати і скаржитися, що молодша дочка з’їла всю вечерю, а старша повернеться з навчання і буде сидіти голодна. Мовляв, одні макарони залишилися. Так в родині не робиться, треба про всіх думати.

У колег таке навіть в голові не вкладається. Ну з’їла і що? Сосиски можна купити, проблема чи що? Та й тих котлет було всього кілька штук. Мало того, Лідія Іванівна обурилася, що дочка дозволу не запитала. Тобто, щоб взяти щось з холодильника, її домочадці повинні питати, чи можна.

Сенс сварити дитину? Невже не можна після роботи посмажити нову партію котлет? Вона таки не гидоту якусь умяла, а нормальну їжу. Не кожен дорослий їстиме вчорашні макарони, а це дитина. Та й у дівчини в підлітковому віці апетит що треба.

– Може, Лідія Іванівна права? Вона, швидше за все, не котлет дитині пошкодувала, а хотіла пояснити, що не можна так поступати у великій родині. Якщо кожен буде їсти тільки котлети, інші будуть жувати порожні макарони, – висловила свою думку колега.

– Ні, я такого не розумію. Вона ж не банку ікри з’їла, а чотири котлети. Я б сама макарони з’їла, а дитині котлети залишила, раз так любить. У них же немає потреби економити, невже не можна побільше котлет зробити? Однією котлети кожному, як на мене, це мало.

Колеги також вважають, що не можна вчити дівчинку думати тільки про інших. Вона буде все життя озиратися і чекати схвалення. І завжди знайдеться той, хто відбере у неї останній шматок. Це неправильна тактика.

А як ви думаєте?

 

 

Также интересно:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Close