Хотіла народити дитину, але вчасно зрозуміла, що не час

Надворі осінь. Світлана йшла на роботу і тим часом розмірковувала про себе: “Мені залишається або піти, або змиритися, Діму вже нічим не виправити. Невже не знайдеться на моєму шляху той чоловік, який сильно мене полюбить і зробить щасливою? Я просто вже не можу чекати, коли Діма почне діяти для того, щоб покращити наше життя.” Коли Світлана дійшла до школи вона вирішила ввечері серйозно поговорити зі своїм чоловіком.

pixabay.com

Коли Світлана повернулася додому з роботи, вона приготувала для Діми улюблені м’ясні рулети. Вона морально готувала себе до вечора, але її долав страх, що він прийде знову напідпитку. Цього вечора Діми знову довго не було, він прийшов уже до 22-ї години, але, як і зазвичай був без настрою.

Світлана запитала його.
– У тебе щось сталося?

Діма їй зухвало відповів.
– У мене все добре.
– А я на тебе чекала, одна не захотіла їсти.

Чоловік знову відповів грубо, збираючись у душ.
– Я не маю апетиту, я не хочу.

Світлана дуже чекала розмови, а той навіть і вечеряти не став: “Ось і як з ним вирішувати якісь питання?” – обурювалася вона.

Після душу Діма вирушив до спальні, а дружина за ним.
– Давай уже з тобою поговоримо нарешті?
– Про що? Ти бачила годину? Пізно вже.
– Я чудово знаю. Але тебе завжди немає вдома.
– Ну, звичайно, у мене ж робочий день триває до 19:00, а іноді й до 20 години. Це тобі добре провела уроки до обіду і все ти вільна.

– А вчора тебе взагалі до ночі вдома не було, ти теж працював?
– Ну, вистачить уже знову починати все заново! Ти ж сама не зрозумій де вечорами пропадаєш.
– Нічого я не починаю. Просто мені хочеться спокійно обговорити з тобою.
– Добре. Давай обговоримо, кажи.
– Так більше не може тривати. У нас зовсім немає жодних перспектив, уже цілий рік ми сидимо у цій квартирі.

– То ми ж збираємо на своє житло! Так, і взагалі, яких перспектив чекаєш, га?
– А нічого, що я взагалі отримую на пару тисяч більше за тебе, і не дозволяю собі витрачати хоч одну зайву копійку? Зате ти, примудряєшся ще мені дорікати за якісь витрати.
– Та не вигадуй, коли це я тебе дорікав?
– Все, скільки вже можна. Дімо, давай вже зараз візьмемо іпотеку?
– Що? Ми це вже раніше обговорювали.
– Ну, давай тоді швидше народимо дитину. Ти розумієш, мені вже тридцять років. Час уже, раптом потім не вийде.

– Ох, Світлано. Ну які ще діти, ми ж ще нічого свого не нажили.
– Отже, звичайно ж, ми й не наживемо. Ти зовсім ні чого не прагнеш, я це бачу.
– Що ти бачиш? Та ти, крім себе, взагалі нікого не бачиш.
– Як знаєш. Я тоді подаю на розлучення, хай усе це скінчиться. Та й розведуть нас дуже швидко, ділити нам все одно нема чого.
– Що?

Таких слів Діма від дружини зовсім не чекав, він розлютився.
– Ну, повтори, що ти сказала?
– Я більше не можу чекати, доки ти змінишся, дозрієш. Я подаю на розлучення.
– Ну ти що зовсім уже збожеволіла. Не дам тобі жодного розлучення.
– Припини вже, Дімо. Ми спробували, пожили разом, і зрозуміли, що в нас нічого доброго з тобою не вийде. Мені набридли вже всі ці непотрібні скандали.

– Важко? Тож переїхати від батьків і жити окремо, це ж була твоя ініціатива.
– Навіщо ти їх зараз сюди вплутуєш? Із ними теж було нелегко.
– Розумієш, Світлано. Ми не в казці. Це справжнє життя. Усі мужики вечорами п’ють пиво. У когось навіть і зарплата менша, ніж у мене. Ну, живуть якось люди?
– Навіщо мені дивитись на інших? Я не хочу жити як вони. Та й взагалі всі народжують дітей, а ти постійно ігноруєш це. У нашому з тобою житті просто немає жодного сенсу. Коли ми з тобою зустрічалися, ти здавався мені зовсім іншою людиною.
– Та й ти також була іншою. А зараз я тільки й встигаю вислуховувати від тебе різні претензії та ще й на рівному місці.

– Просто я дуже втомилася від цього.
– Ти, що думаєш, якщо з’явиться дитина, то стане краще? А ти подумала, на які кошти ми житимемо? На одну мою зарплату та твої декретні?
– Ось що я й говорю. Жодних перспектив немає.

Світлана зрозуміла, що ця розмова безглузда. Вона заплакала, пішла на кухню. Вона все ще сподівалася, що Діма зрозуміє. Але помилилась. Через 14 днів вона подала на розлучення і почала збирати свої речі.

Мама сказала Світлані:
– Не треба намагатися прив’язати чоловіка дитиною. Із цього нічого хорошого не вийде. Тільки нашкодите малюку своїми скандалами. Якщо тебе чоловік любить, то не відпустить, попросить тебе повернутися і запропонує народити дитину. А якщо ні, то нехай краще йде своєю дорогою.

Діма та Світлана сильно посварилися напередодні розлучення. Чоловік був проти їхнього розставання, але його гордість не дозволяла повернути дружину назад. Вони розлучилися, і кожен повернувся до своїх батьків. З того часу вони більше не спілкувалися.

 

Также интересно:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Close