Хочу бути фінансово незалежною від чоловіка, але це його дуже дратує

Нашій доньці Ані 4 роки. Мій декрет закінчився і я нарешті можу вийти на роботу. Раніше я працювала бухгалтером в одній фірмі. Фірма була невеликою, штат працівників маленький. Відповідною була і зарплата. Виходити зараз на такі гроші я не хочу, тому не планую повертатися на своє колишнє місце роботи.

– Влаштуй мене до себе на завод, – якось сказала я чоловікові.
– О ні! – відразу відмовив Міша. – Ми не будемо з тобою працювати на одній фірмі. Крім того, я не хочу за тебе просити, щоб потім колеги не думали, що ця посада тобі незаслужено дісталася.

– Ну, по-перше, ми з тобою бачитися на роботі не будемо. Я в бухгалтерії буду цілими днями сидіти, а ти на виробництві пропадати. Може і додому будемо повертатися не одночасно. А, по-друге, на заводі тисяча працівників. Хто знатиме, що ти мій чоловік, а я твоя дружина? Звичайно, я можу і без тебе знайти собі роботу, але там платять в чотири рази менше. Навіщо мені виходити і після роботи шукати ще собі підробіток, щоб нормально витягувати. Краще я відразу на хороші умови до тебе піду.

– Та ні. Я взагалі не розумію, навіщо тобі працювати? Сиди вдома, займайся дитиною. Тобі що грошей не вистачає? Я добре заробляю, вас повністю забезпечую. Тобі, здається, ще ніколи не відмовив. Ти тільки попросиш, я відразу гроші даю.

– Грошей вистачає, Але вистачає їх нам, а не мені. Я не хочу кожен раз просити тебе, як жебрачка. Я хочу бути незалежною. Хочу мати свої гроші і не звітувати за кожну копійку.

Я почала працювати рано. Відразу після школи, будучи студенткою-першокурсницею, я вже брала собі невеликі фірми і вела їх. І досвід отримувала, і гроші завжди були. Тому, я звикла купувати собі все, чого душа бажає. Захотіла нові туфлі – пішла і купила. Новий телефон – будь ласка. Купити нову сукню або чоботи ніколи не було проблемою для мене. Гроші у мене завжди були і це було дуже зручно.

Все змінилося після нашого весілля, адже я майже відразу завагітніла. Я вийшла в декрет і почала відчувати себе жебрачкою. Міша дійсно ніколи мені грошей не шкодував. Але перш ніж їх дати, він починає ставити тисячу дурних питань: «А навіщо тобі? Комуналку я оплатив, на продукти тобі гроші дав. Що ти хочеш купити? А, чоботи. Тоді зрозуміло. Але ти, здається, недавно купила нові чоботи. Аааа, це на наступний сезон. Ну, звичайно, ось візьми». Здається, що не відмовляє і завжди дає гроші, але ось ці його «для чого» виводять мене з себе. Я не хочу звітувати за кожну витрачену копійку, тому і хочу вийти на роботу і заробляти на себе.

На попередню свою роботу я не повернулася. Я набрала фірм і почала працювати з дому. Іноді мені доводиться їздити по фірмах, але завдяки цьому зараз я заробляю вдвічі більше, ніж раніше. Іноді і ввечері потрібно з документами посидіти. Від цього дуже злиться мій чоловік.

– Замість того, щоб проводити час з нами, ти з документами під лампою сидиш, – дорікав мені чоловік.
– Зате я заробляю вдвічі більше, ніж на попередній роботі. Я могла б не сидіти ввечері з документами, але ти відмовився мені допомогти і влаштувати мене до себе на завод. Зараз я знову відчуваю себе вільною і незалежною і не звітую перед тобою.

– А що поганого в тому, щоб розповідати чоловікові на що гроші витрачаються? І взагалі, якщо ти так хотіла бути вільною і незалежною, то навіщо заміж виходила? – кричав Міша.

– І взагалі не розумію, що тебе не влаштовує? – завелася я. – Я готую, прибираю, сорочки твої гладжу, за дитиною доглядаю. Ще й гроші заробляю. Інші чоловіки про таких жінок мріють, а тобі це не подобається. Сидіти у тебе на шиї і носити тобі чеки з супермаркетів я не буду. Вибач …

pixabay.com

Якщо чесно, то після цих постійних докорів вже починаю сумніватись, правильно я зробила чи ні. Начебто я всім задоволена, але Міша завжди знаходить до чого придертись.

Также интересно:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Close