Історія про те, що з моєю квартирою зробили «пристойні» квартиранти

Я за довгі роки назбирала невелику суму грошей, і вирішила купити квартиру в новобудові. Будинок вчасно здали, ще й забудовник був відповідальний. Загалом усе складалося добре. Але мені у цій квартирі було не затишно. Мені не подобалося планування, вид із вікна та купа реклами на території.

Ця квартира нагадувала мені удава, який нависав над бідним кроликом, тобто мною. До громадського транспорту було далеко, а машини тоді ще не було. Я намагалася полюбити це місце, звикнути, обставити все найдорожчою технікою, купленою в кредит… Але не зрослося. Я переїхала туди, а мені жити не хотілося.

Я вирішила не мучити себе та здати квартиру в оренду. На ці гроші зняти житло там, де мені хотілося б жити. Орендарів було більше, ніж достатньо. Тому я обрала собі двох приємних дівчат-студенток, відмінниць та господарок. Одразу видихнула. Але дарма!

Гроші за квартиру вони мені віддавали поза домом. То вони поспішають, то одна спить, то ще щось. А потім взагалі запропонували скидати суму на картку, щоби не витрачати час на ці зустрічі. Я зраділа. Щомісяця я отримувала свої гроші. Без затримок. Без нагадувань.

pixabay.com

Я натішитися не могла, як мені пощастило з квартирантами. Тільки знала б я, як справи насправді. Через пів року ні 9, ні 10, ні 11 числа гроші не прийшли. Я зателефонувала дівчаткам і почула таку відповідь:

– Катя з’їхала. Я можу заплатити лише половину вартості.

Я, звичайно, на такий результат подій не розраховувала, бо мені треба було платити за свою квартиру та погашати кредит. Я погодилася на одноразову знижку. А наступні місяці або з’їжджати, або переводити раніше обумовлену суму.

Наступного місяця я знову отримала лише половину грошей. Бачте, Ліза не встигла знайти собі сусідку. Я попросила звільнити квартиру.

— Ну, ви й жадібна! Гаразд завтра переведу решту! – відповіла квартирантка.

Ні завтра, ні післязавтра вона не перевела суму, що залишилася. Мало того, Ліза перестала відповідати на дзвінки. Я зачекала на тиждень і вирішила до неї навідатися.

Коли я відчинила двері, мені погано стало. Квартиранти з’їхали – це була єдина гарна новина. Однак житло виглядало так, ніби там жили бомжі.

Кухня була зіпсована, одна тумбочка вирвана “з м’ясом”. Дзеркало у ванній валялося на підлозі, а душова кабіна була з тріщиною. Двері в кімнату проламані, ніби хтось ударив по них кулаком. А ще жахливо смерділо котячою сечею! Скрізь плями, жир, бруд та тонни сміття.

Додзвонитися я змогла Лізі лише з чужого номера.
– У вас дуже дорога квартира. Та й до транспорту далеко. Я заставні гроші не забиратиму, вважайте, що це компенсація, — відповіла вона.
– Ага, а шкоди ви скільки завдали? Набагато більше! Мені з кухнею, ламінатом, сантехнікою та іншими меблями що робити?

Вона кинула слухавку. І ось які висновки я зробила:
• застава має бути більшою;
• щомісяця приїжджати у квартиру та проводити ревізію;
• не вірити миленьким дівчаткам на слово.

А ви колись здавали своє житло в оренду? Який у вас досвід?

Также интересно:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Close