«Якщо твоя мама віддала свою квартиру стороннім людям, нехай вони тепер вирішують її проблеми», – сказала невістка

Олена Вікторівна багато років пропрацювала на хімічному заводу. У їх маленькому містечку не було іншої роботи. Заробляла вона непогано. Вона залишилася одна з сином і хороша зарплата була якраз до речі. Чоловік рано пішов з життя і жінка прийняла все на свої тендітні плечі. Для сина вона старалась з усіх сил. Намагалася його забезпечити, щоб він не відчував відсутність батька.

По закінченню школи Олена Вікторівна відправила Олександра вчиться у велике місто.
Саша виявився дуже талановитим студентом. Його помітили роботодавці і запропонували вакансію в столиці. Він переїхав і став столичним хлопцем. Незабаром познайомився з дівчиною і одружився.

Невістка дуже не любила їздити до свекрухи. Місто було маленьке, а їй це не подобалося. Олену Вікторівну це дуже дратувало. Адже новоспечена невістка була родом з глухого села, а з боку можна було подумати, що вона блакитних кровей.

Реклама

Одного разу Олена Вікторівна сильно захворіла. Їй необхідно було стаціонарне лікування і догляд. Син поїхав у відрядження і ніяк не зміг приїхати, щоб допомогти матері. Олена Вікторівна попросила дочку сусідів Олю доглянути за нею за окрему плату. Дівчина старанно доглядала за нею, але грошей брати не стала. Олена Вікторівна тільки оплачувала продукти, з яких Оля готувала для неї.

Пізніше жінка практично перестала вставати. Оля біля неї була день і ніч. За таку доброту і старання Олена Вікторівна відписала своє житло дівчині. Звичайно, вона не хотіла образити сина, але крихітна квартира в маленькому містечку особливої погоди йому б не зробила.

pixabay.com

Якось раз Оля повинна була виїхати на пару днів. Олена Вікторівна викликала зі столиці сина. Побіжно вона проговорилася, що житло заповіла Олі. Усю розмову чула невістка і тут почалося:
– Якщо твоя мама віддала свою квартиру стороннім людям, нехай вони тепер вирішують її проблеми.
– Замовкни. – сказав їй Саша.

Реклама

Олена Вікторівна завмерла в очікуванні.
– Мамусю, я не можу тебе обнадіювати, якщо у мене вийде, то я обов’язково вирвуся.

Олена Вікторівна не втрачала надію до останнього, але син так і не з’явився. Ось так заповіт виявився важливішим за родинні почуття та вдячності мамі за те, скільки вона зробила для свого сина.

Также интересно:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Close

Adblock Detected

Please consider supporting us by disabling your ad blocker