Як я перестала спілкуватися з родичами і стала щасливішою

Коли я згадую той час, у мене по шкірі проходить холодок, так як мені більше двадцяти років довелося терпіти мою родину, а це було дуже і дуже важко.

pixabay.com

Всі мої родичі по лінії матері живуть в нашому місті. Всі ці спектаклі любові проходили по суботах у однієї з бабусь. Збиралися всі мої тітки і дядьки, брати і сестри. Було таке відчуття, що ти прийшов на виставу в цирк.

Потім за планом було застілля, яке супроводжувалося розмовами по душам. Обговорювалося буквально все: хто з ким спілкується, хто куди вступив на навчання, хто і куди пішов на роботу. Цікаво, що на весільні застілля запрошували один одного таємно, мою сім’ю запрошували чомусь тільки на похорони.

Після того, як мені виповнилося двадцять років я попросила одну з тіток допомогти мені в працевлаштуванні, так як вона була заввідділом кадрів на великому заводі. Однак вона мені відмовила, пославшись на те, що у них немає вакансій.

Після того, як я поступила в університет на сімейній нараді було вирішено, що це безглузда затія, так як я все одно там вчитися не буду і мене з часом відрахують. Я завжди чула за своєю спиною нашіптування про те, що я ледащо і ніде не працюю.

Навіть після того, як я почала працювати продавцем в магазині одягу на мене почали говорити, що я тунеядка, за їхніми словами, я весь день сиділа в магазині і нічого не робила.

Якось я дуже не вдало покупалась в холодному озері і потрапила в гінекологічне відділення. Наслідки були сумними. Лікарі не гарантували мені, що коли-небудь я зможу мати дітей. До тридцяти років мене почали називати безплідною, так як у мене в такому віці ще не було дітей.

Моє терпіння лопнуло в той день, коли на день народження однієї з бабусь мені одна з сестер запропонувала пропити китайські таблетки від безпліддя. А один з моїх братів сказав, що заміж мене вже ніхто не візьме тому я зобов’язана народити для себе, так як я залишуся старою дівою. Паралельно з цим ці ж родичі обдурили мою бабусю і підсунули їй підписати документи, згідно з якими вона передала свою квартиру одній з моїх сестер.

Після того, як бабуся підписала документи, вона залишилася нікому не потрібною, і ми з мамою забрали її до себе. Але рідня на початку частенько навідувалась до нас і роздавала свої не потрібні поради, а також вони вказували, що ми повинні їй приготувати їсти. Бабуся прожила у нас чотири роки і після того, як їй виповнилося дев’яносто років її не стало.

Перед цим ми практично місяць чергували біля неї з мамою. Однак всіх мучило тільки одне питання: «Чому так все сталось, якщо наче все було добре, доки бабуся не переїхала до нас?». Після цього, вони почали пліткувати про те, що це ми довели бабусю, а ще забирали в неї пенсію.

Після цього прийшов кінець моєму терпінню, і я вирішила, що настав момент попрощатися з дорогими родичами раз і назавжди. Від остаточного припинення спілкування мене стримувало те, що я була хрещеною мамою доньки двоюрідного брата. Після того, як я подарувала хрещениці срібні сережки і плаття, дружина брата сказала, що сережки могла б і золоті подарувати, а плаття їх дитина таке не одягне.

Пізніше я змінила номер телефону і ніколи не відкривала свої двері родичам. Через рік моє життя почало потихеньку налагоджуватися. Зараз мені абсолютно наплювати, що я більше не є учасницею сімейних посиденьок.

Після того як я перестала спілкуватись з цими підлими людьми, в моєму оточенні з’явились дуже чесні, добрі та чуйні люди. І мої друзі зараз заміняють мені мою родину. Але я рада, що сталось саме так.

Также интересно:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Close