Я так мріяла стати пенсіонеркою, але вже через рік після цього я стала шукати собі роботу

Останній рік перед пенсією мені було дуже важко працювати. Я навіть втомилася морально ходити на роботу. Тому дуже чекала пенсії. До того ж, в останній рік я стала дуже часто хворіти, а на роботу треба було йти все одно.

pixabay.com

В останній свій робочий день я накрила своїм колегам стіл. Проводжали мене добре: з красивими тостами, віршами, подарунками. Я почула дуже багато добрих і хороших слів.

А попереду мене чекало нове життя. Я так мріяла про те, що я буду ходити на виставки і в театр, запишуся на фітнес. А ще я мріяла про те, що буду ходити по магазинам і робити покупки. Я не хотіла виглядати, як старенька: я хотіла залишатися привабливою жінкою.

У перший тиждень після виходу на пенсію я просто лежала на дивані, їла і дивилася телевізор. Як же мені подобалось моє нове життя! Я була вільна і могла робити все, що я хочу. Йти мені особливо нікуди не хотілося.

Реклама

Потім син привіз мені внучку.
– Мама, ти все одно вдома сидиш. А мені ні з ким Катюшу залишити сьогодні. Побудеш з нею? – запитав син.

Я з радістю погодилася. Я просиділа цілий день з онукою. Мені дуже сподобалося, але на наступний день Катюша пішла в дитячий садок і я знову залишилася одна. Телевізор я вже не дивилась, читати теж не хотіла.

Навіщо мені йти і купувати собі новий одяг? Хто мене вдома бачить? Я стала прокидатися о 6:00 ранку. Пила каву, а потім просто дивилася на людей, які йшли на роботу.

Попереду мене чекав довгий день. Я не знала: чим мені його зайняти? Я дуже хотіла активності, мозок хотів працювати. Але сил у мене не було. Одного разу на вулиці до мене підійшла сусідка. Вона запитала: чи не погоджуся я посидіти з її дитиною два дні через два. У неї такі зміни були на роботі, але я побоялася. Сидіти з чужою дитиною – це велика відповідальність.

А я ж все життя з цифрами провела. Я ж бухгалтером працювала.

Так я промучилася цілий рік. Я стала хворіти, у мене став часто підніматися тиск. До мене стали часто приходити в гості мої сусідки – пенсіонерки: поговорити, чайку попити, але я дуже скоро від цього всього втомилася. Мені це все стало нудним і нецікавим. Я зрозуміла, що мені потрібно повертатися на роботу.
Але, хто візьме на роботу пенсіонерку? Але я вирішила не здаватися, я стала переглядати вакансії.

Реклама

Роботи було багато, але платили мало. Я хотіла знайти собі роботу на чотири години, так звану часткову зайнятість. Одного разу мені пощастило: я знайшла фірму, в яку потрібен був бухгалтер. Фірма перебувала недалеко від мене. Я написала їм на електронну пошту. Я написала правду: я пенсіонерка, але дуже відповідальна, чесна, пунктуальна і мене дуже великий досвід роботи.

Через два дні мені передзвонили і запросили на роботу.
Я думала що, мене обдурять, але я помилилася. Мені доручили певний вид роботи. Її можна було робити і вдома, можна було працювати 4 години на день, а можна і цілий день. Найголовніше, щоб було все зроблено без помилок і вчасно.

У цій фірмі я працюю вже 5 років. І роботою, і зарплатою я дуже задоволена. Я шкодую тільки про одне: що цілий рік втратила і що взагалі не звільнилася зі своєї колишньої роботи раніше, і не знайшла собі раніше таку чудову роботу, як я маю зараз.

Мій випадок – це, напевно, виняток з правила. Адже, зазвичай, знайти роботу пенсіонерам дуже і дуже важко, якщо не сказати більше – навіть нереально. Але мені пощастило.

Также интересно:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Close

Adblock Detected

Please consider supporting us by disabling your ad blocker